Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Сумської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний підприємець ОСОБА_2 про скасування рішення за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року,

У січні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Сумської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний підприємець ОСОБА_2 про скасування незаконного рішення комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, яке викладене у протоколі конкурсного комітету № 3-05 від 18 жовтня 2005 року при проведені конкурсу на приміському автобусному маршруті "Суми - Залізняк" та винести окрему ухвалу на адресу голови Сумської районної державної адміністрації, в якій порушити питання про відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків голови конкурсного комітету.

Постановою Господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що при визначенні переможця конкурсу, конкурсний комітет враховував: технічний стан рухомого складу перевізників; наявність виробничої бази або можливості для підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; наявність резерву автобусів для заміни рухомого складу на автобусних маршрутах загального користування у разі виходу їх із ладу; умови для здійснення контролю за станом здоров я водив перед виїздом на маршрут; стаж роботи претендента на перевезенні пасажирів; конкурсні пропозиції інших претендентів; враховувалися і інші пропозиції перевізників, їх взаємодія з органами місцевого самоврядування щодо участі у вирішенні питань соціально - економічного розвитку відповідної територіальної громади. Вказані кваліфікаційні вимоги були враховані під час визначення переможця та викладено у протоколі № З - 05 від 18 жовтня 2005 року.

Згідно ст. 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" у конкурсі на визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь пасажирські перевізники, які на законних підставах використовують у достатній кількості автобуси відповідного класу.

Оголошення про проведення конкурсу на перевезення пасажирів по маршруту "Суми - Залізняк" було опубліковане у районній газеті "Вперед" 24.09.2005 року. Для участі у конкурсі необхідні документи подали конкурсному комітету три перевізники: приватні підприємці ОСОБА_1., ОСОБА_4. та ОСОБА_2 Законом їм надано право пропонувати умови, які відрізняються від тих, що запропоновані замовником, чим фактично скористалися усі перевізники.

18 жовтня 2005 року за результатами проведення конкурсу, переможцем автобусного маршруту "Суми-Залізняк" було визначено приватного підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до п.20 "Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 139 від 29.01.2003 р. (139-2003-п) , визначаючи переможця конкурсу, конкурсний комітет враховує: технічний стан рухомого складу; наявність технічний стан рухомого складу перевізників; наявність виробничої бази або можливості для підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; наявність резерву автобусів для заміни рухомого складу на автобусних маршрутах загального користування у разі виходу їх із ладу; умови для здійснення контролю за станом здоров я водив перед виїздом на маршрут; стаж роботи претендента на перевезенні пасажирів; конкурсні пропозиції інших претендентів.

Відповідно п. 23 "Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" переможцем конкурсу визнається претендент, який відповідає кваліфікаційним вимогам до пасажирських перевізників, може забезпечити належну якість перевезень пасажирів і за оцінкою конкурсного комітету зайняв перше місце.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вірно зазначив про те, що визначення переможця конкурсу відноситься до компетенції конкурсного комітету, до складу якого включаються представники відповідного територіального органу Мінтрансу, Державтоінспекції, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також організацій - споживачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування та дійшов обґрунтованого висновку щодо законності винесеного рішення комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.