Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2006 та постанову господарського суду Херсонської області від 13.07.2006

у справі №11/246-АП-06

за позовом ТДВ ДТ "Херсонське бюро приватизації"

до ДПІ у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Товариство з додатковою відповідальністю Дочірне товариство "Херсонське бюро приватизації" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000202200/0 від 03.03.2006 та №0000202200/1 від 03.04.2006.

Постановою господарського суду Херсонської області від 13.07.2006 у справі №11/246-АП-06, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2006, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2006 та постанову господарського суду Херсонської області від 13.07.2006 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими фахівцями Державної податкової інспекції у м. Херсоні проведена планова документальна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Херсонське бюро приватизації" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки складено акт від 20.02.2006 року № 586/22-0/22737132.

При перевірці правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено наступне - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2003р. № 2014 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість" (2014-2003-п) ТДВ ДТ "Херсонське бюро приватизації" відкрито у ХФ АППБ "Аваль" рахунок у цінних паперах (ЦП) згідно договору від 04.06.2004р. № 16-01/08/28/-Ю.

30.06.2004р. ТДВ ДТ "Херсонське бюро приватизації" на рахунок ЦБ отримало облігації внутрішньої держаної позики (ОВДП) у кількості 5 шт. номінальною вартістю 1.000,00 грн. за одиницю.

01.09.2004р. ТДВ ДТ "Херсонське бюро приватизації" здійснює продаж ОВДП громадянину ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).

У бухгалтерському обліку відображено:

Дт-рах. 68.5.1 Дт-рах. 74.1 Дт-рах. 79.3 Дт-рах. 97.1

Кт-рах. 74.1 Кт-рах. 79.3 Кт-рах. 97.1 Кт-рах. 35.2

Перевіркою встановлено, що ТДВ ДТ "Херсонське бюро приватизації", в порушення пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", на пряму реалізувало ОВДП у кількості 5 шт. номінальною вартістю 1.000,00 грн. кожна ОСОБА_1, без складання угоди з торгівцем цінними паперами.

Відповідно, дана операція не відображена у декларації з податку на додану вартість за вересень 2004р. та у книзі продажу податкове зобов'язання на суму 1.000,00грн., що привело до заниження суми податкового зобов'язання на суму 1.000,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 20.02.2006 року № 586/22-0/22737132, керівником Державної податкової інспекції у м. Херсоні 03.03.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202200/0.

Згідно з пп. б) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181 -III, Товариству з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Херсонське бюро приватизації" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1.500,00 грн. У тому числі 1.000,00 грн. основного платежу + 500,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням ДШ у м. Херсоні від 29.03.2006р. № 3678/10/25-013 за результатом розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0000202200/0 залишено без змін.

З метою визначення нового строку сплати податкового зобов'язання ТДВ ДП "Херсонське бюро приватизації" направлено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2006р. №0000202200/1.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач наполягає на тому, що позивач не мав підстав скористатися пільгою встановленою Законом № 168 так, як у нього були відсутні спеціальні дозволи (ліцензії), що видаються в порядку, встановленому законодавством, відповідно, операція з продажу цінних паперів гр. ОСОБА_1, що не була відображена у декларації з податку на додану вартість за вересень 2004р. та у книзі продажу, привела до заниження суми податкового зобов'язання на суму 1000,00 грн.

Проте погодитись з такою думкою не можливо з огляду на таке.

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції Закону N 2505-ІУ від 25.03.2005р. (2505-15) , не є об'єктом оподаткування операції з:

випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Право на користування встановленими цією нормою Закону пільгами щодо звільнення від оподаткування виникає незалежно від того, чи наявні у платника податку ліцензії на професійну діяльність на ринку цінних паперів, чи ні. Ніяких зауважень щодо цього законодавець не визначає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що облігації внутрішньої державної позики отримані позивачем в рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2003р. № 2014 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість" (2014-2003-п) .

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що здійснення позивачем спірної операції по продажу облігацій не потребує ліцензування.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про безпідставність нарахування ТДВ ДП "Херсонське бюро приватизації" податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму проданих ОВДП.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2006 та постанову господарського суду Херсонської області від 13.07.2006 у справі №11/246-АП-06 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні відхилити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2006 та постанову господарського суду Херсонської області від 13.07.2006 у справі №11/246-АП-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.