К-33630/06 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 14.08.2008 Прийняття

У березні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі №0001161501/0 від 28.02.2006р. на суму 3696,08грн., №0001211501/0 від 28.02.2006 р. в частині нарахування штрафних санкцій на суму 110,50грн..В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства, податковий орган може самостійно визначати суму податкового зобов’язання у відповідних випадках, але не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Однак, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Постановою господарського суду постанову господарського суду Львівської області від 18 квітня 2006р. залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006р., позовні вимоги Приватної агрофірми "Романівська" задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли в період 2001-2002рр. та податковий орган не визначив податкового зобов’язання по сплаті штрафних санкцій в межах строку, встановленого п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то відсутні підстави для застосування податковим органом штрафних санкцій після закінчення 1095 календарних днів.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Сокальському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.Державною податковою інспекцією у Сокальському районі було проведено перевірку позивача на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом за період з 02.04.2001р. по 21.01.2005р., про що складено акт №15-0/118 від 28.02.2006р..

Відповідно до вказаного акта було встановлено, що позивач на 364 календарних днів затримано сплату узгодженого суми податкового зобов’язання за платежем фіксований сільськогосподарський податок та затримано сплату узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем фіксований сільськогосподарський податок на 608 календарних дні.

На підставі вказаного акта прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: - №0001161501/0 від 28.02.2006р. яким визначено штрафні санкції в розмірі 50% на суму 3696,08грн. за затримку на 364 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 7392,16грн.;

- №0001211501/0 від 28.02.2006р. яким визначено штрафні санкції в розмірі 50% на суму 11168,42грн. за затримку на 608 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 22336,84грн.грн..

Податкове повідомлення-рішення №0001211501/0 від 28.02.2006р. оскаржене позивачем в частині нарахування штрафних санкцій на суму 110,50грн. за період з 01.10.2001р. по 30.01.2003р..

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки давності та їх застосування за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у відповідних розмірах.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених розмірах.

Пунктом 17.3 цієї статті визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпункт 15.1.2 п.15.1 ст.15 вказаної норми закону визначає, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове

зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду постанову господарського суду Львівської області від 18 квітня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006р. – залишити без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.