Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Гордійчук М.П., Гуріна М.І., Смоковича М.І., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2502 та Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення надбавки за безперервну службу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 січня 2007 року, -

У грудні 2005 року ОСОБА_1( далі позивач ) звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що з 09 серпня 1982 року по 24 жовтня 2005 року проходив службу в Збройних Силах України і йому за період з травня 2003 року до дня звільнення виплачували надбавку за безперервну службу у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 січня 2007 року залишено без змін постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про задоволення його вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення без змін з таких підстав.

Суди при розгляді справи керувались Указом Президента "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) , який передбачає право, а не обов'язок, Міністра оборони України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Державної прикордонної служби України та начальнику Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.

Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року (z0411-03) виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Крім того наказ Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року (z0411-03) передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Як видно із матеріалів справи, щомісячні надбавки за безперервну службу нараховувались позивачу у відповідності з розпорядженнями Міністра оборони України щодо розміру щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 січня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як із підстав, у порядку та у строки, визначені ст.ст. 237- 239 КАС України.