Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Нечитайла О.М., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006р.

у справі № 2-27/1945-2006

за позовом Спільного українсько-турецького підприємства "Готель Україна"

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

3-тя особа Відкрите акціонерне товариство "Українська інноваційно-фінансова компанія"

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:-У грудні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АРК №00042823-01/0 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 49046,00грн..

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) з моменту продажу комплексу готелю, позивач перестав бути суб’єктом плати за земельну ділянку у зв’язку тим, що земельна ділянка не знаходиться у користуванні позивача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006р. позовні вимоги були задоволені. Також рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006р. рішення суду першої інстанції - господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року змінено в частині розподілу судових витрат. Позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АРК №00042823-01/0 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 32697,00грн., штрафних санкцій у сумі 16439,00грн., всього 49046,00грн.. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у сумі 3,40грн..

Задовольняючи по суті позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі наявних у справі матеріалів справи вбачається, що з відчуженням готелю "Україна" від позивача іншій особі, право постійного користування земельною ділянкою під цим об’єктом перейшло новому власнику нерухомості, а тому позивач з листопада 1999 року перестав бути юридично і фактично користувачем земельної ділянки, площею 0,1599 га і платником земельного податку з цієї земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м.Ялта АРК звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку Спільним українсько-турецького підприємством "Готель "Україна" за період з 01.10.2003р. по 30.06.2005р., про що складено акт від 16.08.2005р. №2819/231.

Відповідно до вказаного акта було встановлено, що позивачем, в порушення вимог земельного та податкового законодавства України, було самостійно зменшено податкове зобов’язання з земельного податку за перевіряємий період.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення №00042823-01/0 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 49046,00грн. в т.ч. 32697,00грн.– основний платіж та 16349,00грн. - штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.1999р. позивач продав третій особі об’єкт нерухомості – цілісний майновий комплекс готелю "Україна", розташований по вул.Боткінській, 13 у м.Ялта.

Новий власник нерухомості оформив право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0.1724га лише у червні 2006р..

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтями 92 і 96 Земельного кодексу України та статтями 5, 15 Закону України "Про плату за землю" платниками земельного податку є підприємства, установи та організації – землекористувачі, які зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок. Землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Стаття 30 Земельного кодексу України який діяв до 01.01.2002р. визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором відчуження – будівлі та споруди. При передачі зазначеного права (власності або користування) підприємствам, установам і організаціям разом з цими об’єктами переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) обов’язок сплати податкового зобов’язання покладений на платника податку, яким у даному випадку є власник нерухомості і користувач земельною ділянкою.

Згідно з п.6 розділу VII Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) розгляд даної справи підлягає за вимогами адміністративного судочинства та відповідно до п.3 судовими витратами є судовий збір, розмір якого по спорам немайнового характеру складає 3,40 грн..

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суд апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.Керуючись статтями - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006р. в частині не зміненій постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006р. – залишити без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.