Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Панченка О.І.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про зобов'язання скасувати та виключити ідентифікаційні номери та всю інформацію з державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов"язкових платежів, проставити відмітку в паспорті, здійснювати в подальшому облік платника податків та інших обов"язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру та знищити облікову картку з ідентифікаційним номером за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2007 року,

У червня 2006 року позивачі звернулися в суд із позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про зобов'язання скасувати та виключити ідентифікаційні номери та всю інформацію з державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов"язкових платежів, проставити відмітку в паспорті, здійснювати в подальшому облік платника податків та інших обов"язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру та знищити облікову картку з ідентифікаційним номером, посилаючись на те, що вони за релігійними переконаннями не можуть мати ідентифікаційний номер, а відповідач незаконно відмовив внести відповідну відмітку до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, чим порушив Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) .

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачки та їхній представник звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2007 року апеляційні скарги позивачів та представника позивачів залишено без задоволення, постанову першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивачки звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

На виконання вищевказаної норми закону Державна податкова адміністрація України та Міністерство внутрішніх справ України спільно розробили Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо Ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (z1345-04) (далі - Порядок), визначено механізм реалізації вказаної норми Закону та уповноважений на це орган.

Згідно п. 4 Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо Ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № ВЗ та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № ВЗ на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідні відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивачів ґрунтуються на міркуваннях та припущенням, а тому є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.