Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван" (надалі - позивач, ТОВ "Караван") звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових вимог Тернопільської ОДПІ від 26.07.2005р. № 2/1301 та від 19.09.2005р. № 1/1619.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Стадник М.С.) від 27.12.2005р.у справі № 7/226-3166 позовні вимоги задоволено, визнано недійсними з моменту винесення сформовані Тернопільською ОДПІ другу податкову вимогу від 26.07.2005р. №2/1301 та першу податкову вимогу від 19.09.2005р. № 1/1619, якими ТОВ "Караван" визначено суму податкового боргу у розмірі 3324,07 грн. за платежем плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий – Процик Т.С., судді: Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) від 26.04.2006р. у справі №7/226-3166 апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишено без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2005р. у справі № 7/226-3166 змінено в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , застосувавши при вирішенні справи № 7/226-3166 норми п.п.6.7 Перехідних положень та ст.ст. 158,159.162,163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , викладено судове рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2005р. у справі № 7/226-3166 у формі постанови. Пункт 2 судового рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2005р. у справі № 7/226-3166 викладено в такій редакції: "2. Скасувати сформовані Тернопільською ОДПІ другу податкову вимогу від 26.07.2005 року № 2/1301 та першу податкову вимогу від 19.09.2005 року №1/1619, якими ТзОВ "Караван" визначено суму податкового боргу – 3 324,07 грн. за платежем: плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями". В решті судове рішення залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, у відповідача не було правових підстав для донарахування позивачу вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями, а тому, як наслідок, спірні податкові вимоги, винесені Тернопільською ОДПІ неправомірно, з огляду на що, підлягають скасуванню.

Тернопільська ОДПІ, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення останніми, при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позовної заяви.

Позивач відзиву на вказану касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Тернопільською ОДПІ, в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001р. (z0595-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р., із змінами і доповненнями, сформовано та надіслано на адресу позивача 26.07.2005р. другу податкову вимогу № 2/1301 на суму 892,89 грн. та 19.09.2005р. першу податкову вимогу № 1/1619 на суму 2431,18 грн. за платежем: плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями.

Винесення вказаних податкових вимог пов’язано із вимогами Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , яким збільшено розмір вартості патенту до 960 грн. для тих платників, які не провели попереднього розрахунку за одержані патенти.

У ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що структурні підрозділи позивача, в період з 01.09.2002 р. по 31.08.2005 р., здійснювали діяльність по обміну готівкових валютних цінностей, на підставі виданих ТОВ "Караван" податковою інспекцією торгових патентів № 350596 5 від 20.08.2002 р. з терміном дії з 01.09.2002р. по 31.08.2005 р., місцезнаходження структурного підрозділу, для якого придбано торговий патент (пункт обміну валюти) м. Тернопіль, вул. Живова. 7, № 350597 від 20.08.2002 р. з терміном дії з 01.09.2002р. по 31.08.2005 р. місцезнаходження пункту обміну валюти м. Тернопіль, вул.Сагайдачного та № 352780 від 11.09.2003 р. з терміном дії з 11.09.2003р. по 31.08.2006 р. місцезнаходження пункту обміну валюти м. Тернопіль, вул. Живова.9.

Позивачем, на виконання вимог п. 4. ст. 5. Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) (в редакції закону від 23.12.2001 р.), яким встановлено вартість торгового патенту у фіксованій сумі 320 грн. за місяць та п.13 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998р. № 1077 (1077-98-п) , яким передбачено порядок нарахування плати за придбаний патент на право провадження діяльності не з початку місяця, внесено плату за патенти при придбанні у розмірі: 2 773,34 грн. перераховано квитанцією, 31 680,06 грн. платіжними дорученнями, всього на суму 34 453,40 грн. Тобто, встановлено, що станом на 30.12.2003 р. ТОВ "Караван" провело повну попередню оплату вартості одержаних патентів за весь термін їх дії.

Крім того, встановлено, що рішенням господарського судуТернопільської області від 19.07.2004 року, яке залишено без змін відповідними рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 14/140-1438 за участю тих же сторін визнано недійсною першу податкову вимогу від 16.06.2004 року на суму 3 450,02 грн., якою проведено збільшення плати за патенти № 350506, № 350597 та № 352780 з врахуванням норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із врахуванням змін та доповнень) патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти.

Частиною 5 ст. 4 вказаного закону передбачено, що оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями за весь термін його дії. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від додаткового внесення плати за торговий патент на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.07.2004р., яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2005р. у справі № 14/140-1438 (наявні в матеріалах справи) встановлено, що ТОВ "Караван" 12.12.2003р. сплатило вартість патентів за перший квартал 2004р., а 30.12.2003р. за весь строк їх дії.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на підставі, даної норми, керуючись встановлення факту повної оплати вартості торгового патенту за весь строк дії, що встановлено у справі № 14/140-1438 та відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обгрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що попередня сплата суб’єктом господарювання вартості торгового патенту за весь строк дії, звільняє останнього від доплати вартості такого патенту, у зв’язку із збільшенням останньої, відповідно до змін в законодавстві.

Враховуючи викладене, судова колегія адміністративного суду касаційної інстанції погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій, щодо необгрунтованості винесення відповідачем першої та другої податкових вимог відносно ТОВ "Караван", з огляду на що, такі підлягають скасуванню.

Частиною другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарського суду першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 7/226-3166 господарський суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга Тернопільської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р. у справі № 7/226-3166 - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221-1 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р. у справі № 7/226-3166 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р. у справі №7/226-3166 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.