Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Панченка О.Н.,

суддів: Кобилянського М.Г., Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.(доповідач)

при секретарі: Сторчоус Н.А.

за участю Амаріці В.С.,- представника Вадул-Сіретської митниці,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці про визнання незаконною бездіяльності начальника Вадул-Сіретської митниці щодо невиконання ним постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2006 року та невидачі зі складу митниці транспортного засобу, та стягнення матеріальної і моральної шкоди, за касаційними скаргами начальника Вадул-Сіретської митниці на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року, а також на окрему ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року,-

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Вадул-Сіретської митниці про визнання незаконною бездіяльності начальника Вадул-Сіретської митниці в частині невиконання ним постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. щодо невидачі зі складу митниці транспортного засобу, посилаючись на те, що 03.04.2006р. на митному посту Порубне, Вадул-Сіретської митниці було складено протокол №0211/40401, про порушення ним митних правил. На підставі зазначеного протоколу було вилучено вантажний - автомобіль "Вольво" FН 12, 1996 року випуску, кузов НОМЕР_1, який знаходився під його керуванням.

26.05.2006р. постановою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області у адміністративній справі №3-2758/06 вказаний автомобіль було конфісковано.

Постановою заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26.04.2006р., щодо конфіскації транспортного засобу скасовано, із закриттям в цій частині провадження у справі.

16.06.2006р. постанова Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. подана ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці для виконання та повернення вилученого відповідачем автомобіля, який знаходився на складі митниці, але автомобіль йому не було повернуто. 19.06.2006р., з вимогою повернення автомобіля, позивач звернувся особисто до начальника Вадул-Сіретської митниці, який в усній формі відмовив йому в видачі автомобіля з посиланням на те, що на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. буде подано скаргу до Верховного Суду України. Незважаючи на неодноразові звернення, вилучений автомобіль йому не повертали.

Позивач вважає, що бездіяльністю посадової особи - начальника Вадул-Сіретської митниці стосовно невиконання постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. порушено його права, оскільки рішення суду в справах про адміністративні правопорушення вступають в силу негайно, з моменту їх проголошення, та підлягають виконанню всіма громадянами та посадовими особами.

ОСОБА_1 просить визнати незаконною бездіяльність начальника Вадул-Сіретської митниці, що полягає в умисному невиконанні постанови заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. в частині повернення йому вантажного автомобіля, та зобов'язати вказану посадову особу виконати зазначену постанову та видати йому автомобіль "Вольво" FН 12, 1996 року випуску, кузов НОМЕР_1.

В серпні 2006 року позивач доповнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати Вадул-Сіретську митницю відшкодувати завдану йому матеріальну школу в сумі 9271,37грн., як зайво сплачений складський збір за перебування автомобіля на складі митниці з 16 червня по 22 липня 2006 року, та 120,53грн. стягнутих банком як комісійний збір за перерахунок складського збору на рахунок митниці. Також просив стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду в сумі 10000грн., завдану незаконною бездіяльністю начальника Вадул-Сіретської митниці, та відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06.12.2006р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконною бездіяльність начальника Вадул-Сіретської митниці, що полягала в умисному невиконанні з 16.06.2006р. до 22.07.2006р. постанови заступника голови Апеляційного Чернівецької області від 15.06.2006р. в частині повернення йому вантажного автомобіля. Зобов'язано Вадул-Сіретську митницю відшкодувати ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 9271,37грн. та 120,53грн. зайво сплачену суму комісійного збору стягнуто банком. Стягнуто з Вадул-Сіретської митниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000грн., та суму сплаченого ним державного мита в сумі 193грн.

Апеляційним судом Чернівецької області 06.12.2006р. винесено окрему ухвалу, доведено до відому і відповідного реагування голову Державної митної служби України про допущену безпідставну і незаконну бездіяльність начальника Вадул-Сиретської митниці, в невиконанні постанови заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р., порушення ст. 392 Митного Кодексу (далі - МК) України стосовно несвоєчасного повернення громадянину Болгарії ОСОБА_1 вантажного автомобіля "Вольво", що потягло за собою невиправдані витрати бюджетних коштів з рахунку Вадул-Сіретської митниці в сумі 1000грн.

Не погодившись із вказаними постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17.10.2006р. та ухвалами Апеляційного суду Чернівецької області від 06.12.2006р., начальник Вадул-Сіретської митниці подав до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 01.04.2008р. та від 05.05.2008р. касаційні скарги були прийняті до провадження суду, по ним відкрито касаційне провадження, 06.05.2008р. вказані скарги об'єднані в одне провадження.

Касаційну скаргу начальника Вадул - Сіретської митниці на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17.10.2006р. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06.12.2006р. задовольнити частково, а на окрему ухвалу від 06.12.2006р. - задовольнити в повному розмірі, мотивуючи це слідуючим.

Матеріалами справи встановлено, що 03.04.2006р. вантажний - автомобіль марки "Вольво" FН 12, кузов НОМЕР_1, який знаходився під керуванням позивача ОСОБА_1, в останнього було вилучено разом з предметами порушення митних правил на підставі ст.377 МК України за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.352 МК України - за переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю, санкція якої передбачає конфіскацію транспортних засобів, що використовувались для переміщення товарів через митний кордон.

ОСОБА_1 16.06.2006р. звернувся із постановою апеляційного суду від 15.06.2006р. до Вадул-Сіретської митниці для повернення вилученого відповідачем автомобіля, котрий знаходився на складі митниці, оскільки постановою заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26.04.2006р., щодо конфіскації транспортного засобу скасовано, із закриттям в цій частині провадження у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.06.2006р. про скасування постанови судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26.04.2006р. щодо конфіскації транспортного засобу, набрала чинності з часу постановлення та оскарженню не підлягала. Оскільки автомобіль було повернуто лише 21.07.2006р., суди прийшли до висновку, що начальник Вадул-Сіретської митниці допустив протиправну бездіяльність, заподіявши позивачу матеріальні збитки та моральні страждання.

Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо в силу наступного.

Згідно ст. 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 392 Митного кодексу України (далі-МК) у разі, якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертається особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державного казначейства України з державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001р. за №1724 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним" (1724-2001-п) (далі - Порядку) з наступними змінами і доповненнями, у п.1 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на вилучене митними органами майно, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що майно, зазначене у п.1 цього Порядку, передається митним органом державному виконавцеві на підставі акта опису та арешту майна безпосередньо в місцях зберігання конфіскованого майна для подальшого розпорядження ним.

Згідно протоколу про порушення митних правил від 03.04.2006р., складеного Вадул-Сіретською митницею (а.с.6), у громадянина Болгарії ОСОБА_1,- водія фірми ЕТ "Перліні Петко Драгнев", проведено вилучення транспортного засобу - автомобіля "Вольво" FН 12, 1996 року випуску, кузов НОМЕР_1, належного вказаній фірмі.

Проте на порушення вимог ч.4 ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Однак матеріали справи не містять доказів щодо того, чи направлялася постанова суду про конфіскацію автомобіля на виконання до державної виконавчої служби, чи відкривалося виконавче провадження органами державної виконавчої служби з приводу конфіскації автомобіля "Вольво" FН 12, кузов НОМЕР_1, чи передавався згаданий автомобіль державному виконавцю на виконання вимог Порядку, чи складався відповідний акт опису та арешту автомобіля безпосередньо в місці його зберігання, і відповідно, який орган - митниця чи державна виконавча служба порушила права позивача на повернення спірного автомобіля.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь фізичної особи, суд не врахував, що Вадул-Сіретська митниця фінансується з державного бюджету і не притягнув до участі в справі відповідне управління Державного казначейства, яке згідно Указу Президента "Про Державне казначейство України", управляє наявними коштами бюджету України, регулює фінансування видатків Державного бюджету України.

Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи уповноважено фірмою ЕТ "Перліні Петко Драгнев",- власником зазначеного автомобіля "Вольво", ОСОБА_1 представляти інтереси даної фірми по отриманню вказаного автомобіля, не з'ясовано кому належить право вимоги, зазначену фірму не залучено до участі в справі.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу начальника Вадул - Сіретської митниці на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року - задовольнити частково.

Касаційну скаргу начальника Вадул - Сіретської митниці на окрему ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року - задовольнити.

Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року, а також окрему ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2006 року - скасувати.

Справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.