Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.,

Кравченко О.О.

при секретарі - Топчій В.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Господарського суду Київської області від 20.12.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2008р. у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" до Центральної санітарно-епідеміологічної служби Цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України про визнання нечинною та скасування постанови, –

Доповідач Фадєєва Н.М.

18.10.2007р. Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" (далі по тексту – позивач, ДП "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Центральної санітарно-епідеміологічної служби Цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України (далі по тексту – відповідач, Центральна СЕС), в якому просить визнати нечинною та скасувати постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 15.10.2007р. №13.

Постановою Господарського суду Київської області від 20.12.2007р. у справі №А18/518-07, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2008р. у задоволенні позовних вимог Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" відмовлено.

ДП "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна", не погоджуючись з постановою Господарського суду Київської області від 20.12.2007р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2008р. звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінкуи обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна ДП "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) головні державні санітарні лікарі ( їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об’єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

15.10.2007р. Центральна санітарно-епідеміологічна служба Цивільної авіації України в особі Головного державного санітарного лікаря прийняла Постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 13.

Відповідно до п.3.2. Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.95р. Л" 67, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 серпня 1995 р. за N 298/834 (z0298-95) постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів є письмовим документом державної санітарно-епідеміологїчної служби.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції постанова обов'язково мас містити: зазначення дати та місця винесення. Всупереч цій вимозі постанова, що оскаржується, не містить місця винесення.

Визначення в постанові нечіткі, сформовані довільно. Так, в постанові зазначено про заборону роботи цеху бортового харчування ДПІІ "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" без зазначення ні повної назви підприємства, ні місця знаходження цеху бортового харчування, що б відповідало вимогам п.3,3 Інструкції про обов'язковість зазначення в постанові конкретної дії, яку особа повинна здійснити або від якої вона повинна утримуватися.

Не зрозумілим Є чи забороняє постанова роботу конкретного цеху, чи всіх цехів підприємства. Чи може підприємство відкрити новий цех бортового харчування.

Відповідно до Інструкції постанова може бути застосована на чіткий термін, який має бути зазначений у постанові.

Постанова не містить визначеного в розумінні Інструкції терміну застосування адміністративно-запобіжного заходу.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.95р. № 67 (z0298-95) , зареєстрована в Міністерстві ЮСТИЦІЇ України 15 серпня 1995 р. за N 298/834 (z0298-95) , можна застосовувати в оскаржуваній постанові термін виконання постанови до усунення недоліків та те, що визначення такого терміну відповідає законодавству.

Цей висновок зроблений судом апеляційної інстанції на підставі ст. 252 ЦК України та п,3.4 п. З зазначеної інструкції, однак вказаний пункт встановлює термін моменту виконання постанови, а не закінчення дії адміністративно-запобіжного заходу, який застосований постановою, що оскаржується.

Отже, судом апеляційної інстанції помилково ототожнене поняття терміну дії адміністративно-запобіжного заходу та терміну, з якого мас виконуватись постанова.

Так, відповідно до п. 3.6 Інструкції постанови, виконання яких пов'язується з настанням певної події, виносяться у випадках, коли усунення порушень санітарного законодавства можливе лише при певних умовах, а виявлені порушення не погрожують негайними негативними наслідками.

Застосування судом ст.. 252 ЦК України (435-15) судова колегія вважає помилковим, оскільки відповідно до ч.2. ст. 252 ЦК термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Навіть якщо припустити позицію апеляційного суду щодо терміну дії адміністративно-запобіжних заходів до усунення недоліків, то вважати усунення вказаних недоліків подією, яка має неминуче настати, є помилковим.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією т а законами України. Крім того, відповідно до п.2.3 Інструкції тимчасова заборона – це установлена посадовою особою держсанепідслужби заборона на певний період з визначенням терміну. Відповідно до Інструкції заборона може бути застосована на чіткий період, який має бути зазначено у постанові. За таких обставин суд приходить до висновку, що Постанова № 13 СЕС "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства" підлягає визнанню нечинною.

Виходячи з вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанції надали невірну правову оцінку постанові, що оскаржується, та не застосували вимоги Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адмінісірвтивно -запобіжних заходів, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров-"я України від 14.04.95р. № 67, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 серпня 1995 р, за N 298/834 (z0298-95) .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яхих ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зазначає, що "порушення вимог санітарного законодавства позивачем зафіксовані у відповідних актах, складених СЕС", тобто не вжива є заходів до з'ясування питань наявності або відсутності правопорушень, а безумовно покладає в основу рішення акти перевірки.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на переписаних з актів перевірки та пояснень відповідача тверджень, в той час як судом не наведений жодний документ, який спростував або підтвердив ці твердження та який було б покладено в основу прийняття судових рішень.

Так, в ухвалі апеляційної інстанції зазначені порушення позивача, які не відповідають порушенням, які зазначені в постанові, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції документи, на підставі яких ніш зроблений висновок про перепрофілювання, зміну технологій, модернізацію позивача.

Позивач не проводив перепрофілювань або добудов своїх приміщень, про що свідчить інвентаризаційна справа Бориспільського МБТ1 на будівлю цеху від 05.12.2007 р.

В зазначеній інвентаризаційній справі не зафіксовано яких-небудь самовільних перепланувань та добудов.

Без будь-яких пояснень ці докази н порушення ст.ст. 69, 79, 86 КАС України не прийняті апеляційним судом до уваги, їм не надана правова оцінка.

У відповідності з Актом Державної приймальної комісії введення в експлуатацію цеху бортового харчування позивача від 04.05.1998 року, проектом передбачено випуск продукції а обсязі, що відповідає нормам освоєння проектних потужностей в початковий період -05.05.1998 року в кількості 5000 бортпайків на добу.

Як вбачається з акту проектна потужність у 5000 бортпайкій на добу встановлена на початковий період роботи для освоєння проектних потужностей.

Державним інститутом України по проектуванню підприємств харчової промисловості "УКРДІПРОХАРЧОПРОМ" наданий висновок про можливість збільшити проектну потужність підприємства позивача з 5000 до 15000 бортпайків на добу, який було зроблено з врахуванням існуючого обладнання, розміщеного в існуючих виробничих приміщеннях з урахуванням вимог і правил техніки безпеки. В збільшенні площ виробничих цехів на думку спеціалізованої установи потреби не має.

Документів, які б спростували цей висновок, відповідач не надав.

Як вбачається з судових, рішень суду пертої та апеляційної інстанції, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірність свого рішення.

Всупереч вимогам ст.ст. 69, 71, 79, 86 КАС України суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували вимоги КАС щодо обов'язку доказування в зазначеній категорії справ.

Відповідно до п 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема; на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (Дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 2.3. Інструкції тимчасова заборона – це установлена посадовою особою держсанепідслужби заборона на певний період з визначенням терміну діяльності підприємства, виконання технологічних операцій або користування транспортом, якщо вони не відповідають вимогам санітарних норм, застосування обмеження неможливе або воно не усуне ці порушення, але виконання порушником певних заходів дозволить досягти відповідності санітарних норм.

Як ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення", так і Інструкція не передбачає такого запобіжного заходу як заборона роботи цеху, що свідчить про порушення застосування відповідачем адміністративно-запобіжного заходу.

Як передбачено п.п. 2.3, 3.7 Інструкції заборона діяльності може бути обрана якщо застосування обмеження неможливе або воно не усуне ці порушення та в будь-якому разі не може бути застосовано якщо це може призвести до виникнення аварійної ситуації.

Постановою тимчасово заборонено роботу цеху бортового харчування позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що виявлені СЕС зауваження були достатньою причиною для заборони роботи цеху підприємства.

Однак з такими висновками погодитись не можна.

Усунення зауважень до роботи позивача, які були причиною прийняття постанови, що оскаржується, можливі без прийняття таких кардинальних заходів як заборона роботи цеху підприємства, що повністю заблокує забезпечення харчуванням зазначених авіакомпаній та їх пасажирів.

Виходячи з наведеного колегія суддів не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що виявлені СЕС зауваження були достатньою причиною для заборони роботи цеху підприємства.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини спарви, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно надана правова оцінка обставин справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" на постанову Господарського суду Київської області від 20.12.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2008р. задовольнити.

Постанову Господарського суду Київської області від 20.12.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2008р. скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна" задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Центральної санітарно-епідеміологічної служби Цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 15.10.2007р. №13.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.