Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. у справі за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Волинське Центральне відділення Промінвестбанку" до Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області, ТОВ "Гор-Агро" про визнання недійсним розпорядження, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Волинське центральне відділення Промінвестбанку" звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Державної виконавчої служби Луцького району та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор-Агро" про визнання недійсним розпорядження про розподіл коштів згідно розпорядження ДВС Луцького району від 07.08.2006 року.

Постановою господарського суду Волинської області від 18.10.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. апеляційна скарга задоволена, постанова господарського суду Волинської області від 18.10.2006р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким позовні вимоги частково задоволені. Визнано недійсним розпорядження ДВС Луцького району про перерахування коштів від 07.08.2006р.

Провадження у справі про встановлення розміру витрат, необхідних для утримання реалізованої 03.08.2006р. худоби закрите.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Львівського апеляційного господарського суду, Державна виконавча служба у Луцькому районі звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р., залишити в силі постанову господарського суду Волинської області від 18.10.2006р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11 травня 2006 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис р.№ 3835 на майно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Боголюби". Згідно виконавчого напису звернення стягнення проводилось на худобу та сільськогосподарську техніку згідно договору застави р. № 7541 від 27 вересня 2005 року.

21 березня 2006 року Державною виконавчою службою Луцького району було описано та арештовано худобу, що перебувала в заставі Промінвестбанку, загальною кількістю 262 голови, про що державним виконавцем Солтисюком А.П. складено акт опису й арешту майна. 21 березня 2006 року між ТОВ "Гор-Агро" та Державною виконавчою службою Луцького району укладено договір відповідального зберігання арештованої худоби.

03 серпня 2006 року відбувся аукціон по реалізації описаної худоби. Згідно протоколів №114, №115 Волинського аукціонного центру - філії ДАК "НМАЦ" на аукціоні було реалізовано худобу загальною кількістю 223 голови на загальну суму 259100 грн. Відповідно до розпорядження про перерахування коштів від 07.08.2006р., затвердженого начальником ДВС Луцького району Шпотою М.Л. розподіл отриманих від реалізації майна коштів проведено наступним чином: 48443,22 грн. перераховувались на рахунок стягувача (філії "Волинське Центральне відділення Промінвестбанку"), а 197501,20 грн. перераховувались на рахунок ТОВ "Гор-Агро", як витрати на проведення виконавчих дій.

Відповідно до розпорядження про перерахування коштів від 07.08.2006 року державним виконавцем Солтисяк А.П. Державної виконавчої служби Луцького району розподілено кошти, отримані від реалізації заставленого майна в сумі 251327 грн. наступним чином:

197501,20 грн. - ТОВ "Гор-Агро" згідно акту державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 04.08.2006 року;

48443,22грн.- заставодержателю, Промінвестбанку згідно виконавчого напису № 3835 від 11.05.2006 року;

5382,58 грн. залишено в розпорядженні ДВС, як виконавчий збір.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України № 3541-ІУ від 15.03.2006р. (3541-15) ), чинного на момент винесення розпорядження) для з'ясування питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження, і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності кількох експертів або спеціалістів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються у його присутності.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем (ч.5 ст.14 Закону).

Копія постанови державним виконавцем про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста у триденний строк з дня її прийняття надсилається сторонам. Заявлений сторонами відвід експерту або спеціалісту вирішується в порядку передбаченому ст.17 цього Закону.

Як встановлено судом, постановою для визначення вартості утримання переданого на зберігання ТОВ "Гор-Агро" майна призначено спеціаліста управління агропромислового розвитку і за результатами перевірки складено лист №272-1/01-10 на підставі якого і були розподілені кошти товариству.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розподіл коштів здійснено з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки постанова державного виконавця при призначенні спеціаліста у виконавчому провадженні в порушення ч. 6 ст. 14 Закону не надсилалась сторонам ( стягувану ), який позбавлений був права заявити відвід відповідно до ст.. 17 Закону. Крім того, лист управління агропромислового розвиту та довідка ТОВ "Гор-Агро" не є висновком в розумінні ч.5 ст. 14 Закону, а тому безпідставно взято державним виконавцем до виконання і розподіл коштів ТОВ "Гор-Агро" в сумі 197 201 грн. 20 коп. по утриманню майна, яка не підтверджена належними доказами, здійснено з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції дана обставина не була досліджена, колегія суддів підставно дійшла висновку, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про встановлення розміру витрат, необхідних для утримання реалізованої з 03.08.2006р. худоби не є вимогою адміністративно судочинства ( ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України), а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом цієї інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. у справі № 1/93-12А - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.