Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Панченка О.Н.,

Смоковича М.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського управління юстиції на постанову від 27.02.2003 р.,

У січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.12.2002 р. він звернувся до відповідача зі скаргою на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції м. Вінниці (далі - ВДВС) по виконанню ухвали Житомирського обласного суду від 17.04.2001 р. Оскільки відповіді не отримав, просив суд визнати таку бездіяльність неправомірною та зобов'язати відповідача вжити заходів щодо виконання судового рішення, стягнути понесені ним судові витрати та відшкодувати на його користь моральну шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2003 року, позов задоволено частково. Визнано дії державного виконавця щодо винесення постанови від 27.02.2003 р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.10.2002 р. неправомірними. В частині поновлення провадження згідно рішення Ленінського районного суду від 28.10.2002 р. про зобов'язання міського відділу ДВС виконати виконавче провадження згідно ухвали Житомирського обласного суду від 17.04.2001 р. в частині поновлення скаржника на посаді директора заводу медичних препаратів АТ "Вінницямясо", відмовлено.

У касаційній скарзі Вінницьке міське управління юстиції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 23.01.2003 р. у зв'язку з невиконанням рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.10.2002 р., яким зобов'язано Вінницьке міське управління юстиції виконати виконавче провадження згідно ухвали Житомирського обласного суду від 17.04.2001 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора заводу медичних препаратів АТ "Вінницямясо", державним виконавцем винесена постанова про накладення на голову АТ "Вінницямясо" штрафу в розмірі 170 грн.

27.02.2003 р. постановою ВДВС зупинено виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення від 28.10.2002 р.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 27.02.2003 р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.10.2002 р., суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно, тому зупинення виконавчого провадження могло застосовуватись лише в частині стягнення штрафу.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині поновлення провадження згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.10.2002 р., суд виходив з того, що воно не може бути поновленню в зв'язку із скасуванням вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на те, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Вінницького міського управління юстиції залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 липня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 -239 КАС України (2747-15) .