Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Рибченка А.О.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 28.03.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року у справі №10/160-НА за позовом відкритого акціонерного товариства "Кам’янець-Подільський електромеханічний завод" до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У червні 2005 року відкритим акціонерним товариством "Кам’янець-Подільський електромеханічний завод" подано позов до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000702341/2 від 04.06.2005 р. та 08.06.2005 р. про сплату 594739 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та нарахування штрафних санкцій за порушення термінів декларування валютних цінностей за межами України у розмірі 2771 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що викладені з акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем при здійснення розрахунків в іноземній валюті відповідно до договору комісії від 05.01.2004 р. було дотримано 90-дений термін з моменту оформлення ВМД у відповідності до п.3.4. договору та вимог п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Позивач вказує на те, що ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачена відповідальність у разі наявності дебіторської заборгованості у резидента та у нерезидента по зовнішньоекономічних угодах. Дебіторської заборгованості по розрахунках за договором комісії від 05.01.2004 р. у відповідача немає, що також підтверджується довідкою банку №366 від 24.02.2005 р. про зарахування коштів на валютний рахунок ПП "Спецметсервіс".

Постановою господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08 червня 2006 року, позовні вимоги було задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000702341/2 від 04.06.2005 р. про нарахування 2771 грн. штрафних санкцій та від 08.06.2005 р. про нарахування 594739 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

В касаційній скарзі Кам’янець-Подільська об’єднана державна податкова інспекція Хмельницької області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових актах, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства за період із 23.03.2004 р. по 23.02.2005 р. при здійсненні операцій з реалізації за межі митної території України згідно договору комісії для продажу товарів на експорт №5.01/04 від 05.01.2004 р. з ТОВ "Укргеотехінвест", було складено акт від 23.02.2005 р. №72 23400213807, згідно з яким встановлено порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та п.3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. №207 (z0018-96) "Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами".

На підставі цього акта, за результатами апеляційного оскарження, Кам’янець-Подільською ОДПІ Хмельницької області згідно пп. "г" п.п.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2005 р. №0000702341/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 594739 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000702341/2 від 04.06.2005 р., в якому відповідно п.п. "б" п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.2.7. Положення про валютний контроль від 08.02.2000 р. №49 та п.2.3. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 04.10.1999 р. №542, визначено податкове зобов’язання за штрафними санкціями за порушення термінів декларування валютних цінностей за межами України в сумі 2771 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

В силу ст. 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених, зокрема статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Господарськими судами попередніх інстанцій було правомірно враховано статтю 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", яка передбачає, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

При цьому відповідно до ст.14 зазначеного Закону всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні розрахунки та розрахунки з іноземними суб’єктами господарської діяльності, користуватися їх послугами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт надходження на територію України валютної виручки згідно експортного контракту від 11.03.2004 року №004 в установлені законодавством строки і тому, нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000702341/2 від 08.06.2005 р. пені в розмірі 594739 грн. за порушення термінів, передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є неправомірним.

Таким чином, відсутність правових підстав для декларування валютних цінностей свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності згідно ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а відповідно до п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ 08.02.2000р. за №49 (z0209-00) , неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутність валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Крім того, у преамбулі Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей

Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

У статті 1 цього Закону податкове зобов’язання визначено як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення - як письмове повідомленням контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому обов’язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права судові рішення, які не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220-1, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 28.03.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року у справі №10/160-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.