Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Козаченку О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15.05.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про перерахунок раніше призначеної пенсії,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про перерахунок раніше призначеної пенсії. Зазначав, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві порушило право на належне пенсійне забезпечення, відмовивши у перерахунку пенсії, в який не було включено доплату за виконання службових обов'язків в зоні відчуження в період з 05 лютого 1991 року по 22 грудня 2002 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.05.2006, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві провести з 01.01.2005 перерахунок пенсії позивача з урахуванням доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 01 січня 2005 року ОСОБА_1 було перераховано пенсію, призначену як пенсіонеру із числа начальницького складу органів внутрішніх справ на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) без урахування доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження в період з 05 лютого 1991 року по 22 грудня 2002 року, яку позивач на підставі частини 3 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримував під час проходження служби, в тому числі перед виходом на пенсію.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Таким чином Закон не виключав з обчислення пенсії доплату, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що суб'єкт владних повноважень порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення і правомірно зобов'язав його провести перерахунок пенсії з урахуванням отриманої позивачем перед виходом на пенсію доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15.05.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про перерахунок раніше призначеної пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.