Справа № 2-а-60/08/0523 Суддя у 1-ій інст.: Павленко Л.М.

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:Ястребовій Л.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

З участю сторін: позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2., представника Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_3.; представника ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_4.;

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 стягнуто недоотриману частку пенсії у сумі 2982 грн. 96 коп.; суму грошової компенсації у розмірі 1760 грн. 41 коп. та суму моральної шкоди 3000 грн.

Відповідач з даною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, в частині задоволення вимог ОСОБА_1. щодо стягнення на його користь суми моральної шкоди.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ, 12 грудня 1998 році позивач був звільнений з військової служби за ст. 65 п. "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Головне Управління МВС України в Донецькій області нарахувало ОСОБА_1. пенсію відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". На момент звільнення з органів внутрішніх справ, згідно Указу Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) , ОСОБА_1. отримував надбавку в розмірі 25 % від суми пенсії.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача, вірно керувався положеннями ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції від 09.04.1992 року, де зазначено, що пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Закон України "Про внесення змін до ст.43 Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 01.2005 року, відповідно до якого пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) зі змінами від 08.01.2000 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначеної пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" передбачено з яких видів грошового забезпечення обчислюється пенсія, а саме: з окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було неправомірно не перераховано пенсію ОСОБА_1. з 01.01.2005 року та не було враховано 25% надбавку від суми пенсії, яку позивач отримував на день звільнення.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1. щодо стягнення на його користь моральної шкоди задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 (v0005700-01) - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Колегія суддів, вивчаючи матеріали справи за апеляційною скаргою, не знайшла підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди.

Більш того, сам позивач, не зазначає в чому саме для нього полягали моральні страждання, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він виходив при оцінці моральної шкоди, тобто позивачем не наведено будь-яких доказів, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. щодо стягнення з відповідача на його користь суми моральної шкоди у розмірі 3000 грн. В іншій частині постанова суду має бути залишена без змін.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 195, п. 3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Головного Управління МВС України в Донецькій області- задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року щодо стягнення з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини пенсії у сумі 2982 грн. 96 коп.; суми грошової компенсації у розмірі 1760 грн. 41 коп. та суми моральної шкоди у розмірі 3000 грн. - скасувати в частині, стягнення з Головного Управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення постанови в повному обсязі, тобто з 19 травня 2009 року.