Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Степашка О.І., Рибченка А.О., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 16 серпня 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006р.

у справі № 31/468а

за позовом Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство"

до Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.06.2005р. поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Маріуполі: №0000252330/3 від 06.05.2004р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 229694,50грн.; №0000262330/3 від 06.05.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 4104350,00грн. в т.ч. 1922500грн. основного платежу та 2181850,00грн. штрафної (фінансової) санкції; №0000131730/3 від 06.05.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку в розмірі 22217,10грн.; №0000292330/3 від 06.05.2004р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00грн.; №0000542333/3 від 06.05.2004р. про застосування штрафних санкцій в сумі 6824,81грн.; №000202230/3 від 06.05.2004р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 14298469,03грн..

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2005р. позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсними наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Маріуполі: №0000252330/3 від 06.05.2004р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 229694,50грн.; №0000131730/3 від 06.05.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку в розмірі 5647,80грн. основного платежу та суми штрафних санкцій в розмірі 11295,60грн.; №0000262330/3 від 06.05.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму основного платежу 1711000,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1970351,70грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2006р. рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2005р. було скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000262330/3 від 06.05.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 103100,00грн. та штрафної санкції в розмірі 103100,00грн. та направлено в цій частині справу на новий розгляд. В решті – рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2005р. було залишено без змін.

Останнім рішенням суду першої інстанції, постановою господарського суду Донецької області від 16 серпня 2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006р., позовні вимоги Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Маріуполі №0000262330/3 від 06.05.2004р. було задоволено частково. Визнано недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податку на прибуток в сумі 478148,27грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 754569,99грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Маріуполі №0000262330/3 від 06.05.2004р. суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведений склад правопорушення, який став підставою для застосування податковим органом до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001р. по 01.07.2003р., про що складено акт №17/23-111/01125732 від 14.11.2003р..

Висновками зазначеної перевірки, зокрема, встановлено порушення підприємством п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, а саме, неправомірне не віднесення до валових доходів підприємства у ІІ кварталі 2002р. доходів з інших джерел та позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум простроченої кредиторської заборгованості в сумі 3436600,00грн.. Зазначена зоборгованість стосується розрахунків з фірмою-нерезидентом Jurimex Kommerz Tranzit Gmbh з 1995р. і складається з невиконаних зобов’язань по контрактах в сумі 345937,96$ (1842811,43грн.) та та відсотків за несвоєчасне здійснення розрахунків по контрактах у розмірі 299197,98$ (1593827,57грн.).

Під час дослідження правомірності відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивачем спірної господарської операції суди попередніх інстанцій виходили з того, що приписами п.4.1ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовии доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до п.п.4.1.6 вказаної норми зазначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визнаючи факт списання заборгованості за товари у сумі 1842811,43грн. за даними бухгалтерського обліку позивачем не включено дану заборгованість до складу доходів у податковому обліку, отже, судами визнано як правомірне визначення податковим органом нарахування податку у розмірі 552843,43грн. виходячи із суми заборгованості - 1842811,43грн. та застосування штрафної санкції у сумі 276421,71грн. відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому судами вірно зазначено, що підстав для віднесення до складу валових доходів відсотків за несвоєчасну сплату заборгованості Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не передбачає, внаслідок чого безпідставним є донарахування податку у сумі 478148,27грн. та неправомірним є застосування з цього приводу штрафних санкцій у розмірі 239074,14грн..

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, вирішено справу у відповідності з нормами процесуального права, постановлено обґрунтовані рішення. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 16 серпня 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.