Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Степашка О.І., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Бірюкової О.М.

відповідача Півторак В.Ю., Охрімовськового Я.В., Супруна М.І., Садик П.А.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

на рішення господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року

у справі № 9/249-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2005 року позивач звернувся до господарського суду суду Вінницької області з позовом про визання недійсним податкового повідомлення-рішення Вінницької МДПІ №0000132600/3 від 06.04.2005р..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що висновок податкового органу відображений у акті перевірки про неналежне оформлення вантажної митної декларації є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийнято із перевищенням повноважень передбачених ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Позивач зазначає, що згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо операцій з поставки товарів (експортованих операцій) за межі митної території України необхідно лише надати належно оформлену вантажну митну декларацію, що фактично і виконано позивачем.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2005р., залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006р., позовні вимоги було задоволено.

Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача щодо правомірного та належного здійснення експортування товару за межі митної території України у березні 2003р. та відповідне виникнення у ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" права обчислення такої операції зі сплати ПДВ за нульовою ставкою підтверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, поставлено питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" за період з 01.07.2002р. по 30.06.2003р., податок на додану вартітсь за період з 01.12.2002р. по 30.06.2003р. про що складено акт №46/23-212/00282435 від 18.09.2003р..

За результатами додаткової документальної перевірки ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" був складений акт №46/23-212/00282435 від 18.09.2003р.. Висновками акту про результати додаткової перевірки встановлено порушення позивачем п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.3.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень 2003р. в сумі 1012146,00грн..

Перевіркою було встановлено, що за результатами експортної операції (договір комісії №04 від 24.02.2003р. між ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та ТОВ "Промкомплект") позивачем неправомірно застосовано нульову ставку ПДВ згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та віднесено до податкового кредиту ПДВ за лютий 2003р. в сумі 1000000,00грн. згідно накладної БТ0006 від 27.02.2003р. на загальну суму 6000000,00грн. в т.ч. ПДВ - 1000000,00грн..

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132600/0 від 17.08.2004р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 1012146,00грн..

За наслідками процедури адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000132600/3 від 06.04.2005р. у якому сума податкового зобов’язання залишилась незмінною.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Будтехпроцес" було укладено договір постачання №6 від 21.03.2003р. на виконання якого позивач отримав у власність товар (енергосистему модульних одноступінчатих гідроагрегатів потужністю 125 кВТ) віртістю 6000000,00грн. в т.ч. ПДВ.

За договором комісії №04 від 24.02.2003р. укладеним між позивачем та ТОВ "Промкомплект" останнє виступило комісіонером та зобов’язувалось за винагороду за дорученням і за рахунок комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу на експорт продукції комітента - енергосистему модульних одноступінчатих гідроагрегатів потужністю 125 кВТ. Актом приймання-передачі №1 від 12.03.2003р. товар було передано на комісію.

На викоання договору комісії ТОВ "Промкомплект" укладено договір купівлі-продажу №03/03 від 17.03.2003р. з ТОВ "Гранд СИТИ".

Згідно вантажної митної декларації №40100/3/005080 від 26.03.2003р. товар (енергосистему модульних одноступінчатих гідроагрегатів потужністю 125 кВТ) було експортовано в Австрію.

На виконання договору комісії №04 від 24.02.2003р. по платіжному дорученню №1 від 23.04.2003р. ТОВ "Промкомплект" надано доручення ВАТ "Український кредитно-торговий банк" перерахувати кошти за реалізований товар в сумі 5105384,00грн. (без ПДВ) за винятком комісійної винагороди та винагороди з делькредере на розрахунковий рахунок ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Відповідно до ч. 3 п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг.

Згідно пп. 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 цього закону (в редакції на час здійснення господарських операцій) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Із зазначеного слідує висновок про те, що умовою для застосування платником податку – резидентом нульової ставки оподаткування податком на додану вартість таких операцій є їхнє призначення та споживання саме за межами митної території України.

Твердження податкового органу про неналежне оформлення вантажної митної декларації, а саме невідповідність даних зазначених у митній декларації та продукції експортованої позивачем обгрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України №547 від 09.06.1997р. (547-97-п) було затверджено Положення про вантажну митну декларацію, якою визначено форму такої декларації, порядок її оформлення та використання.

Вказаним Положенням, зокрема, передбачено, що достовірність відомостей, які визначаються вантажною митною декларацією, яка перевіряється посадовою особою митного органу та засвідчується штампом – "під митним контролем".

Докази неналежного оформлення вантажної митної декларації у справі відсутні, а до компетенції та функцій податкового органу не відноситься встановлення відповідності чи невідповідності вимогам закону відомостей вантажно-митної декларації.

Згідно п. 1.7. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307 (z0443-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за №443/2247 (z0443-97) , фактурна вартість (договірна, контрактна) - вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Крім того, як вірно заначено судом апеляційної інстанції, договір купівлі-продажу №03/03 від 17.03.2003р. є дійсним і його не було визнано недійсним в установленому законом порядку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції – залишити без задово лення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.