Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПрудкійО.В.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від09.06.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від17.07.2006 посправі№36/358

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кама"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

третя особаДніпропетровське міське управління земельних ресурсів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ТОВ"Кама" звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (далі-МДПІ) від09.08.2004 №0000611800/0, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку в розмірі 18010,60грн. (у тому числі, 17153грн. основний платіж, 857,60грн. - штрафні (фінансові) санкції), винесеного на підставі Акту від04.08.2004, складеного за результатами камеральної перевірки розрахунків земельного податку за 2003рік по ТОВ"Кама".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від09.06.2005, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від17.07.2006 посправі№36/358 - позов задоволено.

Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що доводи МДПІ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від21.03.2005 у справі №31/306 було встановлено факт неправомірності дій Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів стосовно використання коефіцієнта 2,5 (землі комерційного використання) і тому визнано неправомірним використання даного коефіцієнта на періоди, попередні даті прийняття цієї постанови.

При цьому судами встановлено, що даною перевіркою МДПІ виявило заниження ТОВ"Кама" земельного податку за 2003рік 17153грн. у зв'язку із зазначенням ним в уточнюючому розрахунку земельного подай вказаний період коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки площею0.5245га., що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ. вул.Осіння,2 у розмірі - 0,8, і який відрізняється від коефіцієнта, зазначеного у довідці Державного земельного кадастру Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від13.08.2003 №5566, де коефіцієнт функціонального використання спірної земельної ділянки встановлено у розмірі 2,50.

Відповідно до уточненого зведеного розрахунку суми земельного податку на 2003рік - загальна сума земельного податку за даними ТОВ"Кама" складає 8039грн., а за даними МДПІ - 25191грн.

Задовольняючи позов, суди обґрунтували свою позицію постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.03.2005 по справі №31/306, якою визнані неправомірними дії Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів стосовно застосування коефіцієнта функціонально використання 2,5 (землі комерційного використання) при визначенні грошової оцінки земельної ділянки 0.5246га, яка надана в оренду ТОВ"Кама" для обслуговування; Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів при визначенні грошової оцінки цієї ділянки зобов'язано використовувати коефіцієнт функціонального використання 0,8 (землі автомобільного транспорту).

Таким чином суди визнали, що ТОВ"Кама" при здійсненні розрахунку податкових зобов'язань з податку на землю за користування зазначеною земельною ділянкою правомірно було застосовано коефіцієнт функціонального використання 08 (землі автомобільного транспорту).

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від09.06.2005 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від17.07.2006 посправі№36/358 відповідач (МДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від12.07.2005 по вищезазначеній справі №31/306 щодо роз'яснення постанови апеляційної інстанції від21.03.2005 де зазначено, що коефіцієнт функціонального використання 0,8 (землі автомобільного транспорту) при визначенні Дніпропетровським міським управлінням земельної ділянки, що належить позивачу по справі №38/358 підлягає застосуванню з моменту набрання рішення по справі №31/306 законної сили, тобто з 21.03.2005. Таким чином скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не використані всі процесуальні заходи для здійснення повного та всебічного розгляду справи, встановленим фактам не надана правильна правова оцінка, а тому ухвала Дніпропетровського апеляційного суду не відповідає законодавству, при її прийнятті допущено порушення процесуального права.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. При цьому згідно ч.4 ст.72 цього Кодексу - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо врахування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від21.03.2005 якою було встановлено факт неправомірності дій Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів стосовно використання коефіцієнта 2,5 (землі комерційного використання) та визнано неправомірним використання даного коефіцієнта на періоди, попередні даті прийняття цієї постанови.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції визнає те, що у справі №31/306 Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів зобов'язано при визначенні грошової оцінки цієї ділянки використовувати коефіцієнт функціонального використання 0,8 (землі автомобільного транспорту).

При цьому, на спростування заперечень скаржника, необхідно зазначити, що основним критерієм для визначення коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки є, у даному випадку, належність спірної земельної ділянки до земель автомобільного транспорту, а тому при визначені її грошової оцінки судами правомірно визнано застосування коефіцієнта - 0,80, так як відповідно до п.5.2 договору оренди від09.08.2004, спірна земельна ділянка передавалась відповідачу за її цільовим призначенням: землі транспорту. А тому постановлені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною.

Відповідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від09.06.2005 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від17.07.2006 посправі№36/358 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від09.06.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від17.07.2006 посправі№36/358 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.