Колегія суддів Вищого

адміністративного суду України у складі:

головуючого:

Панченка О.Н.

суддів:

Смоковича М.І. Сороки М.О.

Штульмана І.В. Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Сакського міськрайонного суду

Автономної Республіки Крим від 12 липня 2006 року та

ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави

України в особі: Державного казначейства, ОСОБА_2 про визнання невідповідними

закону рішень суду та відшкодування

моральної шкоди, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави України в особі: Державного казначейства України, судді ОСОБА_2 про визнання невідповідними закону рішень суду та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2006 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2007 року ухвалу судді Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали судів і направити справу на новий розгляд по суті.

В письмових уточненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 просить оскаржувані рішення скасувати та постановити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із статтею 55 Конституції України до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.

Стаття 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судами встановлено, що скаржниця оскаржує дії судді, пов'язані з розглядом справи, тобто дії, що відносяться до сфери процесуальної діяльності судді.

Суди, відмовляючи у відкритті провадження, обґрунтовано зазначили, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя є неможливим.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів, які, виходили з того, що зазначена справа не належить до компетенції адміністративних судів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Державного казначейства, ОСОБА_2 про визнання невідповідними закону рішень суду, відшкодування моральної шкоди - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.