Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Ілюхіної Г.П.,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Галайдіна Г.І.

сторони не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 22.12.2008

за позовом ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1)

в інтересах держави в особі ОСОБА_2 (вул. АДРЕСА_2)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. АДРЕСА_3)

про стягнення суми

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах держави в особі ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю постанови фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

У судове засідання 08.05.2009 представники сторін не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином та своєчасно.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог. При цьому визнав встановленим, що дії ОСОБА_2 по донарахуванню суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13251,34 грн. за 3 квартал 2006 року не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до звіту суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_3 за перший квартал 2006 року зазначений обсяг виручки від реалізації товарів в розмірі 3020 грн., за другий квартал 2006 року наростаючим підсумком вказано 5019 грн., за третій квартал 2006 року - 7019грн. За даними перевірки загальна сума виручки за перший-другий квартали 2006 року складає 635911,14 грн., але суд зазначає, що таке порушення ведення податкової звітності не може бути підставою необґрунтованого нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_2 06.02.2008 була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 17.01.2006 по 04.10.2006, за результатами якою було складено акт від 06.02.2008 №114/17-1/3009216325. Перевіркою встановлені порушення відповідачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", статті 7 пункту 7.1, статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині заниження валових доходів, отриманих в період з 17.01.2006 по 04.10.2006 в сумі 135911,14грн.

22.02.2008 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001991700/0, яким відповідачу нарахований прибутковий податок на доходи підприємницької діяльності та інших доходів громадян в розмірі 13251,34грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем боргу, ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 13251,34 грн. Указ Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) передбачає, що суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 17.01.2006 №8 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 взята на облік платника податків 17.01.2006 за спрощеною системою оподаткування з оплатою єдиного податку, тобто, відповідач з 18.01.2006 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, що повністю узгоджується з Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Відповідач за період здійснення підприємницької діяльності з січня по вересень 2006 року, у передбаченому Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) порядку, сплатив єдиний податок у повному розмірі на загальну суму 1120,55грн.

Судом першої інстанції встановлено, що донарахування суми податку з доходів фізичних осіб до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пов'язано з перевищенням обсягу виручки у 2006році у розмірі 500 тис.грн. на рік, який фактично дорівнював 635911,14грн., а саме: 1 квартал 2006 року-1005788грн., 2 квартал 2006 року-474127грн., 3 квартал 2006 року -635911,14грн., у 4 кварталі 2006 року доходів не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума, яка перевищує 500 тис.грн. (у даному випадку -135911,14грн.), повинна оподатковуватися за загальними правилами, встановленими Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за перевищення 500 тис.грн. обсягу виручки встановлена пунктом 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , і в цьому випадку платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідачем виконані вимоги пункту 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , оскільки після перевищення у 3 кварталі 2006 року встановленого обсягу виручки, відповідач у 4 кварталі 2006 року не здійснював підприємницьку діяльність зі сплатою єдиного податку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згідно зі статтею 6 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Позивачем не прийнято до уваги, що відповідач одночасно не міг бути платником податку з доходів фізичних осіб та платником єдиного податку у 2006 році.

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 №124-3/02 (rb0124002-02) "Про деякі питання, зв'язані з численням і сплатою податків в Автономній Республіки Крим", відповідно до якої у випадку перевищення суб'єктами граничного розміру, що здійснюють господарську діяльність, виручки (500000грн.) встановленого Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , як необхідної умови для сплати ними єдиного податку, весь розмір виручки, отриманої даними суб'єктами малого підприємництва, що перевищує граничний розмір, з урахуванням сум валових витрат, безпосередньо зв'язаних з одержанням доходів, обкладається податком по ставці, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що єдиний податок є державним податком і не відноситься до місцевих податків, а тому будь-які зміни, які стосуються його сплати, не можуть вноситись постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При розгляді справи судова колегія керується саме принципом верховенства права і вважає, що право відповідача повинно бути захищено, оскільки жодних підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13251,24 грн. немає.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2008 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.