Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р.

у справі № 15/250 господарського суду Миколаївської області

за позовом приватного підприємства "Слов'яни"

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.03.2005 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПI від 27.05.2004 р. № 0000282301/0 про визначення приватному підприємству "Слов'яни" податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 37520,00 грн., в тому числі 27900,00 грн. - основний платіж та 9620,00 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Судові рішення вмотивовані посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи від 14.03.2005 р. № 4165-4167, згідно якого висновки, викладені в акті перевірки ПП "Словяни" від 26.05.2004 р. № 11-23/25379874, про заниження підприємством в податковому обліку за I, II та IУ квартали 2003 року валових доходів на загальну суму 21000,00 грн. внаслідок порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не підтверджуються.

В касаційній скарзі Южноукраїнська ОДПI просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , частини 2 ст. 22, частини 4 ст. 41, частини 1 ст. 77 ГПК України (1798-12) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія судів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в аті перевірки від 27.05.2004 р. № 0000282301/0, про порушення ПП "Слов'яни" підпункту 4.1.6 пункту 4.6 ст. 4, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Вказаний акт перевірки, однак у справі відсутній, хоча саме в акті повинні бути викладені фактичні обставини, з оцінкою яких як порушень податкового законодавства контролюючий орган пов'язує підстави донарахування суми податкового зобов'язання.

В судових рішеннях, ухвалених у справі, на встановлені обставини, що слугували підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов'язання. Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції обмежились лише посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи від 4165-4167 від 14.03.2005 р. про не підтвердження правомірності донарахування податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно частини 5 ст. 42 ГПК України (1798-12) , за правилами якого здійснений судовий розгляд справи, висновок судово-бухгалтерської експертизи не є для господарського суду обов'язковим і оцінюється разом з іншими доказами відповідно до вимог ст.43 цього Кодексу.

Як випливає з матеріалів справи, донараховуючи позивачу суму податкового зобовязання, контролюючий орган виходив з того, що позивач в податковому обліку за I, III та IУ квартали 2003 року занизив валові доходи на загальну суму 21000,00 грн. внаслідок не включення до таких доходів грошових коштів в зазначеній сумі, отриманих від засновника підприємства і оприбуткованих по рахунку 672 "Розрахунки з учасниками по інших виплатах", тоді як зміни до статуту підприємства стосовно збільшення статутного фонду були внесені засновником ОСОБА_1 16.03.2004 р. Крім того, контролюючий орган вказував на завищення позивачем валових витрат за IУ квартал 2002 року на 11315,00 грн. та за I-IУ квартали 2003 року на 60783,00 грн. внаслідок віднесення до валових витрат витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у пов'язаних осіб ПП "Троїцьке", ПП "Саврань", ПП "Одая", ПП "Козацька застава" за цінами вищими за звичайні.

Як зазначено, в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не встановлені обставини, з якими контролюючий орган пов'язував донарахування суми податкового зобов'язання, в тому числі шляхом посилання на висновок експертизи. Відповідно відсутня і юридична оцінка таких обставин.

Обгрунтовуючи висновок, що ціна придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у пов'язаних осіб не вище звичайної ціни, експерт, як вбачається з наявного у справі висновку від 14.03.2005 р. № 4165-4167, послався на аналіз порівняння цін на паливно-мастильні матеріали, реалізовані ПП "Слов'яни" пов'язаними особами за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 р., виконаний суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. / а. с. 74 /.

Підстави застосування зазначеного аналізу в ході проведення судово-бухгалтерської експертизи експертом не вказані. Не з'ясував такі підстави і суд, так само як не з'ясував, яке відношення до проведення судової експертизи має СПД ОСОБА_2, оскільки згідно висновку від 14.03.2005 р. № 4165-4167 проведення експертизи Миколаївським відділенням Одеського НДI судових експертиз Міністерства юстиції України доручено експерту ОСОБА_3, який попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України (2341-14) та який підписав висновок.

Згідно з частиною 1 ст. 159 КАС України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні / частини 2 та 3 цієї статті /.

З огляду на викладене вище ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст.. 159 КАС України (2747-15) , оскільки не містять встановлених повно та всебічно обставин у справі, а відтак відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 цього Кодексу підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з'ясування всіх обставин у справі, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р., рішення господарського суду Миколаївської області від 29.03.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .