Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представника відповідача Лесика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 лютого 2005 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2005 року у справі за скаргоюОСОБА_1 на неправомірні дії заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Вінниці, -

В листопаді 2004 рокуОСОБА_1. звернувся до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року зі скаргою на дії заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Вінниці Бердака І.Д. щодо відмови у застосуванні до скаржника спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на час зайняття підприємницькою діяльністю в сфері грального бізнесу у 2005 році.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці 03 грудня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірними вказані дії суб'єкта оскарження. Зобов'язано останнього видатиОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку на 2005 рік.

Рішення допущено до негайного виконання.

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці на зазначене рішення ухвалою судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 січня 2005 року було залишено без руху, а наступною ухвалою від 02 лютого 2005 року - повернуто заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків.

У зв'язку з цим, 04.02.2005 року начальник ДПІ у м. Вінниці звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 03.12.2004 року та одночасно подав апеляційну скаргу, яка ухвалою судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2005 року була залишена без руху, а наступною ухвалою від 05 березня 2005 року - повернута заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків.

09.03.2005 року начальник ДПІ у м. Вінниці звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 02.02.2005 року, за наслідками розгляду якого ухвалою судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 квітня 2005 року було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2005 року апеляційну скаргу суб'єкта оскарження залишено без задоволення, а ухвалу районного суду від 07 квітня 2005 року - без змін.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ДПІ у м. Вінниці звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 лютого 2005 року та від 07 квітня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2005 року, а справу направити на новий розгляд.

Листом Верховного Суду України від 06.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду від 02.02.2005 року, суди як першої так і апеляційної інстанцій виходи з того, що доводи, наведені заявником, не свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені поверхово та без належної оцінки фактичних обставин справи, на які посилався суб'єкт оскарження у своїй скарзі.

Так, у клопотанні про поновлення строку на подачу апеляційної скарги від 04.03.2005 року (а.с. 65-66) начальник ДПІ у м. Вінниці вказував, що ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2005 року, якою апеляційну скаргу на ухвалу від 02.02.2005 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 28.02.2005 року, була відправлена судом 02.03.2005 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті (а.с. 67) та одержана податковою інспекцією в цей же день - 02.03.2005 року, тобто після спливу строку визначеного для усунення недоліків.

У зв'язку з цим заявник об'єктивно був позбавлений можливості вчасно виконати вимоги ухвали про залишення скарги без руху, що беззаперечно свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.

Втім, суд першої інстанції не застосував правила, закріплені в ч.2 ст. 89 ЦПК України 1963 року, згідно з якою стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі пропуску встановленого строку з причин, визнаних судом поважними, суд може поновити пропущений строк.

Апеляційна судова інстанція на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернула та залишила в силі незаконне судове рішення.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про незаконність ухвалених по справі судових рішень та необхідності його поновлення.

Вимоги ДПІ у м. Вінниці щодо скасування ухвали Ленінського районного суду від 02.02.2005 року задоволенню не підлягають, оскільки вказане судове рішення в апеляційному порядку не переглядалося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2005 року скасувати.

Поновити Державній податковій інспекції у м. Вінниці строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 лютого 2005 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.