Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І.., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника позивача – Березовського Г.В., представника відповідачів – Устименка В.А., представника прокуратури – Зарудіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізований виставочний центр" до Виконавчого комітету Донецької міської ради та Донецької міської ради ( третя особа: Донецьке міське управління земельних ресурсів ) про визнання незаконною відмови депутатської комісії Донецької міської ради в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою та про зобов’язання Виконавчого комітету Донецької міської ради прийняти рішення та укласти договір про продаж позивачу земельної ділянки за касаційною скаргою Виконавчого комітету Донецької міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року, -

У січні 2007 року ВАТ "Спеціалізований виставочний центр" звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради та Донецької міської ради про визнання незаконною відмови комісії Донецької міської ради з питань вибору земельних ділянок в наданні (продажу) ВАТ "Спеціалізований виставочний центр" додаткової земельної ділянки площею 0,7845 га і підготовці матеріалів з розробки проекту землеустрою земельної ділянки; надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою (проекту відводу) земельної ділянки площею 0,7845 га для обслуговування цілісного майнового комплексу ВАТ "Спеціалізований виставочний центр", розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189-в, із здійсненням узгоджень проекту відводу органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування та архітектури обласного підпорядкування та зобов’язання Виконкому не пізніше 30 днів після розробки землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки прийняти рішення та укласти договір про продаж у власність ВАТ "Спеціалізований виставочний центр" земельної ділянки площею 0,7845 га для обслуговування цілісного майнового комплексу ВАТ "Спеціалізований виставочний центр". Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем порушені вимоги Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про землеустрій" (858-15) та Порядку розробки проектів землеустрою для відводу земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. (677-2004-п) , стосовно строків прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки або відмову у його наданні.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 квітня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийняте нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано незаконною відмову постійної депутатської комісії Донецької міської ради з питань вибору земельних ділянок в наданні (продажу) ВАТ "Спеціалізований виставочний центр" додаткової земельної ділянки площею 0,7845 га і підготовці матеріалів з розробки проекту землеустрою земельної ділянки.

Зобов’язано Виконавчий комітет Донецької міської ради прийняти рішення та укласти договір про продаж у власність ВАТ "Спеціалізований виставочний центр" земельної ділянки площею 0,7845 га для обслуговування цілісного майнового комплексу ВАТ "Спеціалізований виставочний центр", який розташований за адресою:м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189-в.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач - Виконавчий комітет Донецької міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанцій порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не були досліджені вищевказані обставини і норми права, які мають суттєве значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 1 листопада 2006 року позивач звернувся з клопотанням до Донецького міського голови, яким просив продати у власність спірну земельну ділянку, з метою обслуговування єдиного майнового комплексу ВАТ "Спеціалізований виставочний центр", з оформленням необхідних сервітутів. Цим же клопотанням, позивач просив надати дозвіл на розробку та оформлення проекту відведення земельної ділянки. Донецька міська рада за підписом голови постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів, яка створена згідно рішення Донецької міської ради від 11 червня 2004 року №11/29 та яку очолює міський голова, 12 лютого 2007 року листом № 01/13-733 відмовила позивачу в підготовці матеріалів по розробці проекту землеустрою земельної ділянки (додаткової земельної ділянки, площею 0,7845 га), оскільки це не обґрунтовано правилами містобудування і не відповідає перспективі розвитку парку.

Розглядаючи даний спір суди виходили з того, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання незаконною відмову постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок Донецької міської ради.

Згідно частини 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель комунальної та державної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені в придбанні земельних ділянок у власність, надають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або в сільську, селищну, міську раду.

Зі змісту позовної заяви видно, що позивач був незгодний з бездіяльністю виконавчого комітету Донецької міської ради щодо неприйняття рішення за клопотанням позивача, хоча позовні вимоги виклав, як зобов'язання виконкому Донецької міської ради укласти договір продажу.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, по захист яких вони просять. Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) на стадії підготовчого провадження передбачено попереднє судове засідання на якому, суд уточнює позовні вимоги, але у даній справі суд першої інстанції цього не зробив, посилаючись на те, що депутатська комісія не є органом виконавчої влади, який повинен приймати рішення.

В наслідок цього, суд апеляційної інстанції не погодившись з таким висновком суду першої інстанції, з одного боку визнав незаконною відмову постійно діючої депутатської комісії з підготовці матеріалів по розробці проекту землеустрою та наданні ( продажу ) земельної ділянки, хоча вирішення даного питання знаходиться поза межами компетенції цієї комісії. З іншого боку, суд, у своєму рішенні поклав зобов'язання по відновленню порушеного права на виконком Донецької міської ради, якій ніякого рішення з цього питання не приймав та клопотання позивача не розглянув.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовної заяви, з якої видно, що позивач покликається на бездіяльність виконкому міської ради та не уточнив у позивача його позовних вимог.

За змістом ч.2 ст. 105 КАС України адміністративний суд при подачі позову може на прохання позивача надати допомогу в оформленні позовної заяви. З оглядом на це, при розгляді справи суд першої інстанції був зобов'язаний уточнити позовні вимоги у позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначених недоліків позову не усунув та допустив інші, зазначені вище помилки. Зокрема, суд апеляційної інстанції зробив протиречиві висновки у своїй постанові, які не повинні бути у судовому рішенні.

З оглядом на викладене суд першої інстанції та апеляційної інстанцій допустили неповноту при розгляді даної справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

Оскільки, відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно уточнити позовні вимоги та ухвалити рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Донецької міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 11 квітня 2007 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.