Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Сухарчука А.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року по справі № 5/73-2 за позовом ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" до Луцької ОДПІ про визнання недійсними податкових вимог.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2005 року, задоволено позовні вимоги ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" до Луцької ОДПІ про визнання недійсними податкових вимог від 06.07.2004р. № 1-885 та від 21.08.2004р. № 2/1072.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 16.03.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 05.12.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 02.11.2006 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені вимог ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" щодо визнання недійсними податкових вимог Луцької ОДПІ від 06.07.2004р. № 1-885 та від 21.08.2004р. № 2/1072, суди попередніх інстанції вважали встановленим порушення позивачем порядку та строків утримання прибуткового податку та перерахування його до бюджету, а тому визнали правомірним направлення податкової вимоги на суму пені, яка не потребує додаткового узгодження.

При цьому судами було встановлено, що ДПІ у м. Луцьку було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства філією "Волинське головне регіональне управління "Приватбанк" за період з 01.10.2000р. по 31.12.2001р., результати якої закріплені в акті від 04.03.2003р. №12115.

Зокрема зазначеним актом перевірки встановлено, що в порушення вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", якою передбачається обчислення прибуткового податку із середньомісячного оподатковуваного доходу проводив з вирахуванням мінімальної заробітної плати, позивач в 2001 році обчислив прибутковий податок з громадян з вирахуванням неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Позивач самостійно здійснив перерахунок прибуткового податку, донарахувавши за 2001 рік – 113366 грн. 30 коп. прибуткового податку (згідно річного перерахунку) та за січень 2002р. – 63056 грн. 25коп. Сплата до бюджету донарахованого податку в загальній сумі 162667 грн. 74 коп. проведена банком 08.04.2002р., що підтверджується актом перевірки.

Згідно з положенням, закріпленим в п.п.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується.

Суди попередніх інстанцій на зазначені вимоги Закону уваги не звернули та не перевірили з витребуванням належних доказів обставини, викладені в акті перевірки від 04.03.2003р. №12115 та доводи позивача щодо часу проведення перевірки, а саме, що перевірка розпочалася 29.04.2002 р. і закінчилася 14.06.2002 р.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати наведене, повно, всебічно з’ясувати обставини справи та визначитись з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк" в особі "Волинського головного регіонального управління "ПриватБанк" задовольнити частково, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року скасувати і направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.