Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М.І.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак А.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Прудкій О.В.

представники сторін в судове засідання не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Капстройремонт" до державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м. Севастополі на Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А, -

У грудні 2004 року приватне підприємство "Капстройремонт" звернулося до господарського суду Автономної республіки Крим з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. у справі №2-23/1584-2006А позовні вимоги було задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А, Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. змінено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №000226602/0 від 19.11.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 62 342,22 грн. та штрафних санкцій у розмірі 31171,11 грн., №0002252602/0 від 19.11.2004р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 182 952,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А в частині задоволених позовних вимог скасувати, в іншій частині залишити без змін.

Касаційна скарга ґрунтується на тому, що судами при прийнятті рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) . Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до матеріалів справи Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А було прийнято після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , і згідно вищенаведеної норми Перехідних положень, спір має бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому, в супереч наведеним нормам судом апеляційної інстанції даний спір було вирішено за нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тобто невірно застосовано норми процесуального права.

Згідно із ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , після набрання чинності цим Кодексом позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори. Крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судом касаційної інстанції, який переглядає за касаційною скаргою постанови апеляційного господарського суду, є Вищий господарський суд України (ст. 108 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, касаційне провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду, прийнята у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не може бути переглянута у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 17, 155, 157, 160, 165, п. 1 ч. 4 ст. 214, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м. Севастополі на Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А закрити.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Севастополі на Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23-30.01.2006р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2006р. у справі №2-23/1584-2006А повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.