Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року

у справі № 17/45

за позовом Спільного українсько – французького підприємства "Фрасмо"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

У березні 2006 року Спільне українсько – французьке підприємство "Фрасмо" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 000138501/0/739 від 11 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 000138501/0/739 від 11 березня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько – французького підприємства "Фрасмо" відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що постанова господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела перевірку своєчасності погашення узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток Спільним українсько – французьким підприємством "Фрасмо", за результатами якої було складено акт № 18/16-125/00172592 від 18 лютого 206 року.

В акті перевірки був встановлений факт несвоєчасного погашення узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 31500, 00 грн. по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань (вхідний № 132632 від 28 грудня 2005 року) до податкової декларації за 11 місяців 2005 року на 2 календарних дня з урахуванням граничного терміну слати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток 28 грудня 2005 року та дати погашення недоїмки 30 грудня 2005 року.

11 березня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 000138501/0/739, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 31008, 80 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 3100, 88 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в уточнюючому розрахунку, який був поданий позивачем 28 грудня 2005 року, нове податкове зобов’язання не виникло, оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок був поданий не у зв’язку з недоплатою, а у зв’язку з методологічною помилкою, а в декларації за 11 місяців 2005 року сума узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток склала 0 грн.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень абзацу другого підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Цими положеннями абзацу другого підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що до платника податку застосовується штраф у випадку затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2005 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у позивача не виникло суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомленням – рішенням на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 13 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.