Суддя першої інстанції – Хрімлі О.Г.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року по справі № 2-а-3891/08 задоволено позов Акціонерного товариства закритого типу "Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство "ДАНКО" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку внаслідок чого, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001171322/0/37087/10/15-16-23/5 від 31.10.2007р. та № 0001171322/1/1152/10/15-16-23/5 від 14.01.2008р., прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про зменшення Акціонерному товариству закритого типу "Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2007р. на суму 62 542 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану, за результатами якої складений акт від 19.10.2007р. № 708/15-16-23/5-23126703та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001171322/0/37087/10/15-16-23/5 від 31.10.2007р., яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007р. на 62542 грн.

За результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, яка залишена без задоволення, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 0001171322/1/1152/10/15-16-23/5 від 14.01.2008 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем пп.6.1.1 п.6.1, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, абз. "є" пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7,4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 (z0233-97) та зареєстрованого у Мін’юсті України 23.06.1997 під №233/2037 (із мінами та доповненнями).

Наведений висновок податкового органу базується на результатах виїзної позапланової перевірки позивача за період липень 2007р., висновки якої містяться в акті № 704/15-16-23/5/23126703 від 19.10.2007р., відповідно до якого не підтверджена правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2007 року в сумі 59 497 грн.

З зазначених актів вбачається, що зменшення суми бюджетного відшкодування відбулось внаслідок встановленого податковим органом порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, а саме включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого позивачем як комітентом за договором комісії №15\59\07 від 18.04.2007р., укладеним з СП "Інтерсплав", по вартості автопослуг, морського транспортування та експрес доставки наданими перевізником за межами митної території України, а також формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року у справі №2-а-3881/08 задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство "ДАНКО" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення – рішення від 30.10.2007 року №0001161322/036924/10-15-16/5 та від 14 січня 2008 року №0001161322/1/1153/10/15-16-23/5, якими зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року на суму 57249 грн.

За результатами апеляційного провадження Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 17.07.2008р., якою постанова Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2008 року у справі № 2-а-3891/08 була скасована, прийнято нову постанову, якою податкові повідомлення-рішення були визнані недійсними в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2007 року на суму 3094 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.03.2009р. по цій справі було скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду та залишено в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року.

Наведеною ухвалою встановлено, що згідно до умов договору комісії №15\59\07 від 18.04.2007р. СП "Інтерсплав", як експедитор, є довіреною особою перевізника. У в зв’язку із цим, відповідно до абзацу 2. пп.. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" всі витрати, які компенсуються комітентом комісіонеру відповідно до умов договору комісії, в тому числі витрати за транспортними послугами, придбаними комісіонерам за нульовою ставкою), такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ в повному обсязі за ставкою 20% бази оподаткування. Тобто сплата комісійної винагороди відповідно до положень пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об’єктом оподаткування. Зазначеною ухвалою підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту за договором комісії №15\59\07 від 18.04.2007р., укладеним з СП "Інтерсплав".

Згідно до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу та погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, у яких не вірно вказано повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Колегія суддів вважає, що зазначення у податкових накладних скороченої назви отримувача, в даному випадку, не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і не позбавляє права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій.

Колегія суддів також зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.03.2009р. була підтверджена правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних оформлених з порушенням встановленого порядку.

При здійсненні перевірки було також встановлено, що позивачем на порушення вимог п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу суми податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплаченого позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів послуг (рядок 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року), віднесено суму податку у розмірі 3045 грн., яка сплачена у липні 2007 року, а податковий кредит сформований раніше ніж липень 2007 року, а саме у червні 2007 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія судів вважає, що норми абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду. Колегія судів також зазначає, що сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді. Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року по справі № 2-а-3891/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року по справі № 2-а-3891/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 травня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 травня 2009року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.