Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. у справі №10/108 "НА" за позовом селянського (фермерського) господарства "Валентина" до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання рішення недійсним,

Селянським (фермерським) господарством "Валентина" подано позов до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним рішення №486/26/20417185/8057 від 23.10.2000 р.

Позов обґрунтовано безпідставним нарахуванням суми ПДВ, оскільки позивач, як сільськогосподарський товаровиробник відповідно ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні операцій по продажу переробним підприємствам великої рогатої худоби живою вагою не повинен сплачувати ПДВ, у зв’язку з тим, що вказаний податок в даному випадку обчислюється за нульовою ставкою.

Постановою господарського суду Житомирської області від 17.10.2005 року позов було задоволено та визнано недійсним рішення Новоград-Волинської ОДПІ №486/26/20417185/8057 від 23.10.2000 р.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 року, постанову господарського суду Житомирської області від 17.10.2005 року було скасовано в частині визнання недійсним рішення Новоград-Волинської ОДПІ №486/26/20417185/8057 від 23.10.2000 р. щодо донарахування податку на додану вартість за 1998 рік в сумі 632 грн. і застосування фінансової санкції у розмірі донарахованої суми податку на додану вартість – 632 грн. та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області оскаржила її в касаційному порядку, посилаючись в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом порушено норми матеріального права, а також, що суд визнав встановленими обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, за умови недоведеності таких обставин, та просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині залишення без змін постанови господарського суду Житомирської області від 17.10.2005 року.

Розглянувши касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновків про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.1998 року по 01.10.1998 року, Новоград-Волинською ОДПІ Житомирської області було складено акт №378/23-01 від 12.10.2000 р, яким встановлено порушення п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1., 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акту було прийнято рішення №486/26/20417185/8057 від 23.10.2000 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 20423,48 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі одноразово донарахованої суми ПДВ за 1998 рік у розмірі 20423,48 грн.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі оспорення права СФГ "Валентина" на пільгу, передбачену п.п.6.2.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності і господарювання. Відповідач, в свою чергу, вважає, що на СФГ "Валентина" не поширювалась дія Порядку нарахування та виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ним переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 р. за № 145 (145-98-п) .

Відповідно ст. 2 Указу Президента України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових форм, передбачених Законами України, в тому числі селянські (фермерські) господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше як 50 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податку у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Таким чином, судом другої інстанції був зроблений висновок, що статус сільськогосподарського товаровиробника в 1998 році мала та юридична (фізична) особа, яка одержала від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) період суму, що становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, а право на застосування нульової ставки податку на додану вартість, чи на залишення цього податку в розпорядження сільськогосподарського товаровиробника виникає у разі продажу товарів власного виробництва.

Суди попередніх інстанцій правомірно встановили, спираючись на наявні у справі докази, що за наслідками діяльності в 1998 році фермерське господарство "Валентина" було сільськогосподарським товаровиробником, в якого вартість реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки перевищувало 50 відсотків загальної суми валового доходу. Тому, посилання відповідача на баланс підприємства за 1998 рік, в якому не відображено даних щодо знаходження на відгодівлі сільськогосподарських тварин, обґрунтовано не було прийнято до уваги, як належний та допустимий доказ.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з визнанням безпідставним посилання Новоград-Волинської ОДПІ на матеріали кримінальної справи №0/6452, якою не було доведено факт закупівлі і перепродаж фермерським господарством всієї кількості худоби переробному підприємству, оскільки, як вбачається з акту Новоград-Волинської ОДПІ №250/2620 від 11.10.2000 р. за період з 01.01.1998 р. по 01.01.2000 р. ВАТ "Новоград-Волинський м’ясокомбінат" перерахував позивачу за 1998 рік дотацій за реалізацію 612 голів сільськогосподарської худоби – 71004,53 грн.

Відповідно п.п.4, 7 Порядку нарахування та виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробника за продані ним переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі проводиться платіжним дорученням з поточного рахунку переробного підприємства, а сум дотацій – з його окремого рахунку. Дотації виплачуються переробним підприємствам сільськогосподарським товаровиробникам одночасно з оплатою вартості молока та м’яса в живій вазі за цінами відповідно до укладених договорів.

Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що зараховані на рахунок позивача кошти в розмірі 108032,40 грн., без дослідження їх правової природи, відповідачем були неправомірно оподатковані податком на додану вартість за ставкою 20%.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок про обґрунтованість донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 632 грн. та фінансової санкції за порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у сумі 632 грн. за включення до податкового кредиту ПДВ, який не було підтверджено податковими накладними.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вказаних висновків суду апеляційної інстанції.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли привести до зміни чи скасування судового рішення, в справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. у справі №10/108 "НА" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.