Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агропромкомплект" на постанову Господарського суду Луганської області від 15.12.2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року по справі № 10/689н за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агропромкомплект" до ДПІ у м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правову оцінку обставин у справі, колегія

Постановою Господарського суду Луганської області від 15 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 06 березня 2006 року, в задоволені позовних вимог ПВКП "Агропромкомплект" до ДПІ у м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 05 квітня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2008 року визнано за можливе письмове провадження по справі.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та прийняте нове – про задоволення їх вимог з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Касаційна скарга ПВКП "Агропромкомплект" підлягає задоволенню, судові рішення – скасуванню з постановленням нового – про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні вимог ПВКП "Агропромкомплект" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004772301/0 від 24.11.2003 року в частині нарахування зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 14754 грн. 79 коп. і штрафних санкцій в сумі 9129 грн. 30 коп., суди виходили з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 14754,79 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП "Техремсервіс" та ПП "Інтерпромсервіс", установчі документи яких визнані в судовому порядку недійсними.

З такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Проведеною Державною податковою інспекцією у місті Лисичанську Луганської області плановою документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКП "Агропромкомплект" за період з 07.12.2001 р. по 01.07.2003 р., за результатами якої складено акт № 735/23-31805883 від 20.11.2003 року, що став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 14754,79 грн., в тому числі 13025 грн. 79 коп. за податковими накладними, отриманими від ПП "Техремсервіс", № 20 від 10.04.2002р., № 38 від 112.04.2002р., № 45 від 18.04.2002р., № 42 від 06.05.2002р., № 36 від 06.05.2002р., № 444 від 13.05.2002р., № 48 від 17.05.2002р., а також 1729 грн. за податковою накладною, отриманою від ПП "Інтерпромсервіс" № 35 від 28.03.2002р.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення рішення, відповідач порушив наведене конституційне положення. Його рішення не ґрунтується на законі. Воно є наслідком помилкового висновку про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими та ПП "Інтерпромсервіс" за результатами господарських операцій в березні – травні 2002 року, у зв’язку з тим, що прийнятими рішеннями Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002 року та від 20.01.2003р. визнано недійсними установчі документи ПП "Техремсервіс" та ПП "Інтерпромсервіс".

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач не посилався, а суди не встановили що позивач був обізнаний щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків, чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні ПП "Інтерпромсервіс" та ПП "Техремсервіс", що на момент здійснення господарських операцій знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення, колегія вважає необхідним скасувати їх та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агропромкомплект" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004772301/0 від 24.11.2003 року – задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 229, 232 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агропромкомплект" задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 15.12.2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року – скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агропромкомплект" до ДПІ у м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити, визнати недійсним податкове повідомлення–рішення № 0004772301/0 від 24.11.2003 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.