Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Херсонської міської ради про відміну розпорядження про приватизацію житла, визнання недійсним свідоцтва про приватизацію житла та витребування приміщень з чужого незаконного володіння, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 24 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2006 року,

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду комунального майна Херсонської міської ради про відміну розпорядження про приватизацію житла, визнання недійсним свідоцтва про приватизацію житла та витребування приміщень з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, та користується підсобними приміщеннями площею 32,7 м.кв. та 38,9 м.кв., що знаходяться поруч з його квартирою. В 2003 році йому стало відомо, що в порушення вимог чинного законодавства, на підставі розпорядження Херсонського міськвиконкому 1994 року № 16465, його сусідка ОСОБА_2 приватизувала допоміжне приміщення площею 7,34 м.кв., яке знаходиться поруч з квартирою ОСОБА_1 Зазначає, що ОСОБА_2 перешкоджає користуватися допоміжними приміщеннями, які були виділені до квартири НОМЕР_1, власником якої є позивач, в зв'язку з чим просив суд відмінити розпорядження Херсонського міськвиконкому, яким було незаконно передано ОСОБА_2 спірне допоміжне приміщення площею 7,34 м.кв.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 24 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2006 року, провадження в справі закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та другої інстанцій та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо права власності на частину підсобних приміщень.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Предметом спору в даній справі є спір про право власності на підсобні приміщення. Позивач звернувся до суду для захисту права, що виникло на підставі права власності, що регламентується положеннями Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Тобто, між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.

Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що зазначена вимога повинна вирішуватися в цивільно-процесуальному порядку, оскільки вона не відноситься до компетенції адміністративного суду, встановленої частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 24 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.