Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт"

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р.

у справі №21/20-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень

Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" (далі по тексту – позивач, ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2005р. №0001402302/0/1553, від 09.06.2005р. №0001402302/1/2060, від 22.07.2005р. №0001402302/2/2587 та рішення від 03.10.2005р. №0001402302/3/3601.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р. у справі №21/20-НА (суддя Маліновський Г.М.), яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р. (головуючий суддя – Веденяпіна О.А., судді Черпак Ю.К., Щепанська Г.А.), позовні вимоги задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.04.2005р. №0001402302/0/1553, від 09.06.2005р. №0001402302/1/2060 та від 22.07.2005р. №0001402302/2/2587 в частині визначення суми штрафних санкцій сумою податкового зобов’язання; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт", не погоджуючись з постановою Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р. у справі №21/20-НА, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність нарахування штрафних санкцій за здійснення безготівкового розрахунку при продажу пального з використанням смарт-карток (талонів) без проведення через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не містить обмежений перелік засобів проведення безготівкових операцій та в той же час не звільняє від обов’язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" містить визначення терміну "розрахункова операція", а саме: "приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів". Місцем такої реалізації товару (пального) була АЗС позивача.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що талони та смарт-картки при здійсненні спірних операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання-передачі, так як право власності на товар (пальне) може настати лише при передачі пального. Факт переходу права власності від ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" до контрагентів підтверджується поверненням талону або пред’явленням смарт-картки продавцю, тобто позивачу, а відсутність талону (смарт-картки) позбавляє права на отримання палива, що прямо передбачено договорами, укладеними ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" з контрагентами.

Таким чином, на думку судової колегії, придбання особами за безготівкові кошти талонів на пальне не звільняє позивача від обов’язку проведення операцій по відпуску товару за такими талонами через реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що визначення позивачу податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій саме сумою податкового зобов’язання не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов’язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов’язкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р. у справі №21/20-НА не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" на постанову Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р. у справі №21/20-НА залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2006р. у справі №21/20-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.