Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

за участю секретаря – Топчія В.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року

у справі за позовом Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України

до Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним рішення,

У квітні 2006 року позивач звернувся з позовом до Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення № 06-4/20-4 від 13.01.2006 про донарахування страхових внесків, пені та фінансових санкцій на загальну суму 14707,37 грн..

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог Центр санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України звернулося із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень та просило постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, повноти уплати та використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01 жовтня 2004 року по 30 листопада 2005 року.

На підставі акту перевірки було прийнято рішення № 06-4/20-4 від 13 .01.2006, яким позивачу додатково нараховані внески на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 550, 37 грн..

На суму донарахованих страхових внесків відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням та похованням" нарахована пеня в сумі 44,00 грн. та застосований штраф за неповну сплату страхових внесків в сумі 14113,00грн. в розмірі заниженій сумі заробітної плати.

У період, за який здійснювалась перевірка, умови оплати праці працівників Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України визначалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих областей бюджетної сфери" (134-2001-п) наказом Міністерства оборони України від 25 червня 2001 року № 216 (z0584-01) "Про впорядкування умов оплати праці працівників військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил України".

Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням та похованням" і статтею 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування" базою для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є суми фактичних видатків на оплату праці найманих працівників, які включають видатки на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , і підлягають оподаткуванню з прибутків фізичних осіб.

Нормами Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Нормами статті 2 зазначеного закону встановлена приналежність до заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Приналежність до витрат на оплату праці сум щорічної матеріальної допомоги, яка має систематичний характер, також підтверджується нормами пункт 2.3.3 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (z0114-04) .

Згідно пункту 4.4 Закону України "Про податок з прибутків фізичних осіб" базою для нарахування внеску до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.

Також нормами даного закону передбачені, що при нарахуванні прибутків у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону стягуються за рахунок прибутку найманої особи. Доходи у вигляді заробітної плати включаються до складу оподаткованого податку.

Матеріальна допомога, яка була отримана працівниками Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України не може бути віднесена як благодійництво, оскільки нормами Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" (531/97-ВР) передбачено дане поняття, як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення, що виплачувалася найманим працівникам, входить до структури заробітної плати та оподатковується з прибутків фізичних осіб, а значить входить у базу для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.