Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 березня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Фастівського районного управління юстиції Київської області, -

У листопаді 2001 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною скаргою, в обґрунтування якої вказувала, що на виконанні у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Фастівського районного управління юстиції Київської області (надалі - Фастівський ВДВС) знаходився виконавчий лист про стягнення на її користь з ВАТ "Кожанський цукровий завод" заборгованості по заробітній платі.

У зв'язку з визнанням заводу банкрутом державний виконавець направив до ліквідаційної комісії заводу виконавчий лист, але, на думку скаржниці, належно не контролював процес виконавчого провадження на підставі чого вона просила задовольнити скаргу і визнати бездіяльність державного виконавця незаконною.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Фастівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 березня 2005 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 17.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.12.1999 року та 05.07.2001 року до Фастівського ВДВС надійшли виконавчі листи щодо стягнення з СП "Співуч" на користь ОСОБА_1 заборгованості по невиплаченій заробітній платі за рахунок коштів ВАТ "Кожанський цукровий завод". Державним виконавцем виконавчі листи були направлені до ліквідаційної комісії заводу, оскільки рішенням господарського суду завод було визнано банкрутом.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) у випадку ліквідації боржника юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку, що і було зроблено державним виконавцем.

Частина третя ст. 65 Закону у редакції згідно із Законом від 10.07.2003 року зобов'язує державного виконавця при направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії виконавче провадження закінчити відповідно до ст. 37.

Оскільки Закон не зобов'язує державного виконавця після направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії продовжувати контролювати процес виконавчого провадження, то суд вірно визнав безпідставним твердження скаржниці про зворотнє.

Крім того, судом встановлено, що після отримання державним виконавцем ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2002 року, якою було замінено сторону у виконавчому провадженні з ВАТ "Кожанський цукровий завод" на ліквідаційну комісію було відкрито виконавче провадження і внаслідок вжитих державним виконавцем заходів 28 липня 2004 року з ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість в розмірі 9882,75 грн. та 2053,97 грн. матеріальних витрат пов'язаних зі зволіканням виконання рішення, згідно рішення Фастівського міського суду від 29 серпня 2003 року.

Таким чином висновок судів про законність дій державного виконавця слід визнати обґрунтованим й таким, що узгоджується з матеріалами справи

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 березня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.