Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації України про визнання неправомірною відмови звільнити позивачку від ідентифікаційного номеру, зобов'язання проставити в паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру, зобов'язання здійснювати податковий облік позивачки за раніше встановленими формами обліку, знищити облікову картку, виключення ідентифікаційного номеру позивачки і всієї інформації про неї з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська надати інформацію до Державної податкової адміністрації України для внесення її в "Журнал обліку документів фізичних осіб, що по своїх релігійних переконаннях відмовились від Ідентифікаційного номеру", -

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона за своїми релігійними переконаннями є віруючою Української православної церкви.

У травні 2005 року позивачка звернулась до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська), із заявою, в якій на підставі Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) просила ліквідувати присвоєний їй ідентифікаційний номер, поставити в її паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зберегти за нею раніше встановлену форму обліку, знищити облікову картку з її особистими даними, а також виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію щодо її особи.

Однак, відповідач відмовився задовольнити вимоги цієї її заяви.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зберегти за ОСОБА_1 раніше встановлену форму обліку платників податків і інших обов'язкових платежів без застосування ідентифікаційного номера.

Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернутися до Державної податкової адміністрації України з поданням про виключення з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і інших обов'язкових платежів інформації з ідентифікаційним номером ОСОБА_1.

Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернутися до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області з поданням про внесення інформації про ОСОБА_1 в "Журнал обліку документів фізичних осіб, що по своїх релігійних переконаннях відмовилися від ідентифікаційного номера".

Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська повідомити ОСОБА_1про виконання вказаних дій.

Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зробити в паспорті громадянина України ОСОБА_1передбачену ч.2 ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків і інших обов'язкових платежів" відмітку про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завіривши відмітку підписом керівника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська і гербовою мастиковою печаткою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24 грудня 1993 року N 3813-XII (з наступними змінами) та Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року N 886/2000 (886/2000) (далі - Положення про Державну податкову адміністрацію України), ДПА України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму) члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Між тим, з матеріалів справи видно, що вона вирішена судом першої інстанції у складі одного судді, а отже, відповідно до згаданих норм закону справа розглянута і вирішена неповноважним складом суду.

Вказане порушення вимог процесуального закону залишилось поза увагою і суду апеляційної інстанції, в той час як у відповідності із ст. 204 КАС України це було підставою для скасування апеляційним судом судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 227 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Крім того, судами взагалі не надано жодної правової оцінки відповідності дій відповідачів вимогам "Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час розгляду судам слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.