Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р.

у справі №5/103-11/22

за позовом Приватного підприємства "Нонна"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "Нонна" (далі по тексту – позивач, ПП "Нонна") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2004р. №0005221530/0/1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р. у справі №5/103-11/22 (суддя Сало І.А.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. (головуючий суддя – Галушко Н.А., судді Процик Т.С., Юрченко Я.О.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2004р. №0005221530/0/1.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. у справі №5/103-11/22, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2004р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0005221530/0/1, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб на загальну суму 3 090,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі акту про порушення виявлені при перевірці своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань згідно поданої звітності та актів (попередніх) перевірок за період з 22.10.2002р. по 08.11.2002р. від 10.03.2004р. №214/15-0 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем не сплачені узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість протягом граничних строків, визначених п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", внаслідок чого, згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, до позивача застосовано штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2002р. позивачем подано до податкового органу декларацію про сплату єдиного податку на підприємницьку діяльність з арифметичною помилкою (без коми), у зв’язку з чим, 22.10.2002р. подано уточнюючу декларацію з виправленням помилки, прийняття якої засвідчено печаткою відповідача. 29.01.2003р. між ПП "Нонна" та ДПІ у Галицькому районі м. Львова підписано Акт звірки за 2002р. без зауважень зі сторони відповідача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов’язує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так як позивачем сплачено суму узгодженого податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. у справі №5/103-11/22 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. у справі №5/103-11/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. у справі №5/103-11/22 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.