Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005р.

у справі №3/372

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Табак"

до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Табак" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Рівне-Табак") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Рівненська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.11.2004 р. №0001632343/3/23-300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26194,91 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р. у справі №3/372 (суддя Шандалюк М.П.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. (головуючий суддя – Процик Т.С., судді Галушко Н.А., Юрченко Я.О.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.11.2004 р. №0001632343/3/23-300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26194,91 грн.

Рівненська ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. у справі №3/372, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Рівненської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за витрачання готівки за наявності податкового боргу згідно п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Пунктом 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. №72 (z0237-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за №237 (z0237-01) /5428 (далі по тексту – Положення) визначено, що готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами). Підприємства,, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці, крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків).

Пунктом 2.17 даного Положення встановлено, що до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

Так, судами встановлено, що відповідно до висновків Акту перевірки в лютому-квітні 2004 р. позивачем здійснено витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, крім коштів, отриманих із кас установ банків, на виплати заробітної плати на загальну суму у розмірі 26 194,91 грн. за наявності податкової заборгованості в сумі 59 489,90 грн. (штрафна санкція за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру-місць зберігання), що, на думку відповідача, є порушенням пунктів 2.12 та 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Поряд з цим, з Положення випливає, що порядок використання готівкової виручки підприємствами та відповідальність за це порушений пов’язується з наявністю виключно податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що зобов’язання сплатити штрафні санкції за зберіганні тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру-місць зберігання не є податковим боргом у розумінні Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005р. у справі №3/372 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005р. у справі №3/372 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2005р. у справі №3/372 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.