Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: Ларченко А.В.

відповідача: Тюшкевич С.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеор-Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р.

у справі № 25/90-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеор-Україна"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про визнання нечинним рішення, -

Позивачем заявлено вимоги про визнання нечинним рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 20.02.2006 №0000222350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 48802 грн. за порушення вимог ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті".

Постановою Господарського суду м.Києва від 11.04.2006 позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов’язання за зовнішньоекономічним контрактом припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог в межах строків встановлених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов’язання що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за договорами купівлі-продажу в частині надходження валютної виручки та застосування відповідальності за її ненадходження регулюються лише спеціальним законодавством, предметом їх регулювання є відносини публічно-правового характеру, на які не розповсюджується Цивільний кодекс України (435-15) .

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт перевірки №167-25589181/23 від 09.02.2006.

Перевіркою встановлено наявність у позивача дебіторської заборгованості на загальну суму 138980,06 євро за експортним контрактом від 01.03.2005 № MG-0103 EU укладеним з "Global Spares RT" (Угорщина).

На підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.02.2006 №0000222350/0, яким до позивача за порушення вимог ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" застосовано штрафні санкції у розмірі 48802 грн.

У справі встановлено, що позивач за контрактом від 01.03.2005 № MG-0103 EU укладеним з "Global Spares RT" (Угорщина) відвантажив контрагенту товар на загальну суму 135980,06 євро.

Зобов’язання щодо оплати експортованої за вищеназваним контрактом продукції припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами звірки та взаємозаліку, в межах граничних строків оплати вартості поставленої продукції.

Позивач, відповідно до приписів Інструкції НБУ "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", звернувся до обслуговуючого банку з необхідними документами, які свідчили про проведення заліку зустрічних вимог за зовнішньоекономічним контрактом, на підставі яких банк зняв з валютного контролю експортні операції за контрактом від 01.03.2005 № MG-0103 EU без порушення встановлених законодавством строків, про що було проставлено відмітки на вантажних митних деклараціях.

Відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.14 зазначеного Закону, всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 202, 203, 377 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Разом з тим зазначений Закон не передбачає неприпустимість припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому припинення зобов’язань між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить чинному законодавству України.

Суд першої інстанції, встановивши проведення зарахування зустрічних вимог за зовнішньоекономічним договором в межах встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) строків, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій.

Висновки контролюючого органу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про неможливість застосування інших форм розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, про наявність підстав для задоволення позову, у зв’язку з чим, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій – скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеор-Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 скасувати.

Постанову Господарського суду м.Києва від 11.04.2006 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.