Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 04.11.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 р.

у справі № 29/221

за позовом Повного товариства "Ломбард "Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 16432308 від 31.12.2004 р.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: абз. 6 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР та ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", яке полягало в тому, що торговий патент знаходиться у недоступному для огляду місці.

В результаті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 16432308 від 31.12.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у сумі 320,00 грн. на підставі ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди попередній інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні правовідносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, торговий патент був розміщений біля касового апарату над реєстратором розрахункових операцій, що відповідає вимогам п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, якими передбачено розміщення торгового патенту біля касового апарату у разі відсутності фронтальної вітрини магазину.

За умови розміщення позивачем торгових патентів біля касового апарату не можна вважати, що такі патенти не є відкритими та доступними для огляду.

За таких обставин, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві штрафу у відповідності до вимог ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону. Додаткове розміщення торгового патенту у вигляді ксерокопії на інформаційній дошці не заборонено законодавством, тому взагалі не є підставою для застосування штрафу, передбаченого ст. 8 вказаного Закону.

Суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, зазначивши, що у податкового органу не було правових підстав для його прийняття у формі податкового повідомлення-рішення.

Застосування за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила здійснення підприємницької діяльності, штрафної санкції шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, є неправомірним. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення вимог податкового законодавства, яким не є Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) , а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання зі сплати податку, збору (обов’язкового платежу), визначену контролюючим органом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані постанову судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 04.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.