Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Меньшиковій О.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: Павленка Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський судоремонтний завод"

на рішення Господарського суду м.Севастополя від 19.08.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2005

у справі №20-12/196

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський судоремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя №413/23-123 від 07.06.2005 недійсним.

Рішенням Господарського суду м.Севастополя від 19.08.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2005, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних виданих контрагентами, свідоцтва про реєстрацію яких як платників податку на додану вартість були анульовані, податкові зобов'язання за ними до бюджету не сплачені.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції проти задоволення касаційної скарги заперечив.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Працівниками УДП УПМ ДПА у м.Севастополі проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Інкерманський судоремонтний завод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Каноб" у період з 01.01.2004 по 30.09.2004, а також з ПП "Морт" у період з 01.08.2003 по 01.11.2003, за результатами якої складено акт від 27.05.2005 №75/26-207/31116431.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №413/23-123 від 07.06.2005, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 5225,45 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2612,73 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22.02.2005 та від 04.03.2005 установчі та реєстраційні документи ПП "Каноб" та ПП "Морт", фінансово-господарські документи, що були видані від імені цих підприємств, визнані недійсними з моменту їх реєстрації, тобто з 03.12.2003 та 31.07.2003 відповідно, а також визнано недійсними свідоцтва платника ПДВ з моменту їх видачі.

Н а підставі приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", судами зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від осіб, свідоцтва про реєстрацію яких як платників податку на додану вартість були анульовані.

Однак, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2004 по 30.09.2004 ПП "Каноб" здійснило поставку товарів позивачу на загальну суму 22174,57 грн. Оплата за поставлений товар поведена позивачем в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, та відповідними платіжними дорученнями.

За даними операціями ПП "Каноб" були виписані податкові накладні №17 від 06.02.2004, №41 від 26.02.2004, сума податку на додану вартість за якими включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2004 року.

У період з 01.08.2003 по 31.12.2003 ПП "Морт" здійснило поставку позивачу товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 9178,14 грн., оплата яких здійснена в безготівковій формі в повному обсязі.

За даними операціями виписані податкові накладні №46 від 11.09.2003, №69 від 11.09.2003, сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені до складу податкового кредиту за вересень 2003 року.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагентів, здійснення господарської діяльності, сплати ними податків відповідачем не надано.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог пп. 7.4.5 ст. 7 цього Закону, який містить заборону щодо включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Беручи до уваги те, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський судоремонтний завод" задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Севастополя від 19.08.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2005 скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя №413/23-123 від 07.06.2005.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.