Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.06.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 13/213-АП-06

за позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу за рахунок активів в сумі 3 776 грн. 50 коп.,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

встановив:

Генічеською міжрайонною державною податковою інспекцією подано позов про стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок активів в сумі 3 776 грн. 50 коп. на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В подальшому предмет та підстави позову не змінювались.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 22.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 13/213-АП-06 позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 3 776 грн. 50 коп. та на користь Державного бюджету 37 грн. 77 коп. державного мита.

Судові рішення мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки на підставі рішень № 0001662330/0 та № 0001652330/2 від 10.09.2003р. позивачем застосовані до відповідача штрафні санкції в розмірах, відповідно, 3 400 грн. за здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій та 320 грн. за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, які на час розгляду справи та пеня в сумі 56 грн. 50 коп. не сплачені, а тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: Законів України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , проведення в один і той же день двох перевірок та притягнення до подвійної відповідальності за одне і теж порушення, прийняття рішення про застосування 3 400 грн. штрафних санкцій з перевищенням повноважень.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України (2747-15) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову дійшли висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення податкового боргу на підставі пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно зазначеного підпункту активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) ст. 1 цього Закону).

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п. п. 1.2), 1.5) ст. 1 вказаного Закону).

Передбачені Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) штрафні санкції за порушення їх вимог не є податковими зобов'язаннями платника податку, і, як наслідок, при їх несплаті не можуть бути визнані податковим боргом, а тому стягнення таких санкцій згідно Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) помилкове.

За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України (2747-15) , суд, -

постановив:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 22.06.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 13/213-АП-06 скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .