Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою дослідного господарства "Шевченківське" на постанову господарського суду Київської області від 15 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року у справі №407/20-06 за позовом управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі до дослідного господарства "Шевченківське" про стягнення суми, -

У жовтні 2006 року управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі звернулося в суд з позовом до дослідного господарства "Шевченківське", в якому просило стягнути з відповідача 30542,67грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2005р. по 31.12.2005р.

Постановою господарського суду Київської області від 15 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року, позов задоволений.

Справа № К-3520/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дослідне господарство "Шевченківське" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівникам ДГ "Шевченківське" призначені пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.п. "в", "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та положеннями Закону України №400/97 "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено покриття підприємствами та організаціями фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" – "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно п. 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.64 Закону України №1058 (1058-15) "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми, а у відповідності до ч.3 ст.106 даного Закону має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 30542,67грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу дослідного господарства "Шевченківське" – відхилити.

Постанову господарського суду Київської області від 15 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.