Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,Пилипчук Н.Г.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15.11.2006р.

у справі № 11/461/06-АП господарського суду Запорізької області

за позовом державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"

до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.11.2006 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської МДПІ від 11.04.2006 р. № 0000282320/2 про визначення ДП "Бердянський морський торговельний порт" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 599896,50 грн., в тому числі 379931,00 грн. – основний платіж та 189965,50 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту в податковому обліку за вересень та грудень 2004 року ПДВ в загальній сумі 60000,00 грн., сплачений ДО "Укрморпорт" в ціні придбання аналітичних, маркетингових та консультаційних послуг згідно договору від 02.06.2004 р. № 194, а також актів приймання-здачі виконаних робіт від 30.09.2004 р. та від 28.12.2004 р. як таких, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва і обігу. Суд також дійшов висновку про відповідність підпункту 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" дій позивача по оподаткуванню ПДВ за ставкою 0% операцій з надання послуг з організації виконання перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів, вивезених за межі митної території України через порт резидентом ЗАТ "Мінерал" та через експедиторів-резидентів.

В касаційній скарзі Бердянська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 6.2.2 пункту 6.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДП "Бердянський морський торговельний порт" просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно підпункту 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" /виключений згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ (2505-15) , який набрав чинності 31 березня 2005 року/ податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт / послуг /, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Задовольняючи позов та визнаючи правомірним застосування позивачем нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій з надання послуг з організації виконання перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів, вивезених за межі митної території України через порт резидентом ЗАТ "Мінерал" та через експедиторів-резидентів, загальним обсягом 1599656,00 грн. в жовтні, листопаді 2004 року та березні 2005 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказані послуги з огляду на те, що їх вартість включається до митної вартості експортованих вантажів, вживаються за межами митної території України.

З таким висновком, однак не можна погодитися, оскільки він не відповідає правильному застосуванню підпункту 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до договорів, укладених ДП "Бердянський морський торговельний порт" із ЗАТ "Мінерал" та експедиторами / резидентами України /, позивач надав послуги з перевалки і транспортно-експедиторського обслуговування в порту вантажів, які поступали від фірм-експортерів, в тому числі із зберігання вантажів, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів, перевезення вантажів в склади автомобільним транспортом порту, зважування та тарування автомобілів і причепів, надання в користування причалом та територією порту. Вартість послуг сплачувалася експортером ЗАТ "Мінерал" та експедиторами за виставленими портом рахунками з розбивкою по кожній з наданих послуг та з видачею позивачем податкових накладних на поставку послуг відповідної вартості.

Таким чином, господарські операції з поставки вказаних послуг відбулися між суб’єктами господарювання – резидентами у зв’язку із здійсненням ними господарської діяльності на митній території України з метою досягнення економічних результатів від такої діяльності. А відтак і використання цих послуг, тобто отримання очікуваного результату, мало місце на митній території України, у зв’язку з чим операції з поставки цих послуг повинні оподатковуватися відповідно до вимог пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" із застосуванням ставки 20 відсотків.

31 березня 2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, яким внесено зміни в Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Так, згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3 в новій редакції об’єктом оподаткування, зокрема є операції платника податку з вивезення товарів / супутніх послуг / у митному режимі експорту або реекспорту. Пунктом 1.14 ст. 1 цього Закону супутні послуги визначені як послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Згідно з пунктом 6.2 ст. 6 цього Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Отже, чинні норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) обумовлюють нульовий розмір ставки податку на послуги включенням вартості таких послуг до митної вартості експортованих товарів, тоді як норма підпункту 6.2.2 пункту 6.2 ст. 6 цього Закону застосування такої ставки податку до операцій з поставки послуг не ставила в залежність від цієї умови, а вимагала призначення послуг для використання та споживання за межами митної території України, що не одне і те саме.

З огляду на викладене у контролюючого органу були законні підстави для донарахування позивачу податкових зобов’язань на суму 319931,00 грн. та застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 159965,50 грн., а висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині позовних вимог є помилковим.

Що ж до донарахування позивачу податкових зобов’язань в сумі 60000,00 грн. у зв’язку з виключенням цієї суми податку з податкового кредиту, то суд обґрунтовано визнав таке донарахування неправомірним з огляду на встановлений в судовому процесі факт отримання позивачем аналітичних, маркетингових та консультаційних послуг щодо управління підприємством, форм і методів господарювання з метою забезпечення інтеграції підприємств у світовий ринок транспортних послуг та в систему міжнародних транспортних коридорів, координації діяльності з Укрзалізницею від ДО "Укрморпорт" загальною вартістю 360000,00 грн., в тому числі ПДВ 60000,00 грн. згідно договору від 02.06.2004 р. № 194, актів приймання-здачі виконаних робіт від 30.09.2004 р. та від 28.12.2004 р., податкових накладних. У звітах про виконані роботи, наданих до вказаних актів, перелічені аналіз фінансового стану ДП "Бердянський морський торговельний порт", складу і структури балансу, порівняльний аналіз діяльності з іншими морськими торговельними портами.

Характер придбаних позивачем послуг не виключає їх використання у господарській діяльності позивача та при недоведеності в судовому процесі іншого дає підстави для висновку про природу витрат на їх придбання як таких, що підлягають віднесенню до валових витрат.

Та обставина, що вказані послуги входять в коло питань, які ДО "Укрморпорт" повинен вирішувати в силу покладених на нього завдань відповідно до наказу Міністерства транспорту України "Про створення Державного об’єднання "Укрморпорт"" від 27.12.2002 р. № 933, на що посилається ДПІ як на підставу донарахування позивачу сум податкових зобов’язань, не може виключати зв'язок вказаних витрат позивача з його господарською діяльністю доки не буде встановлено неправомірність дій по вирішенню цих питань ДО "Укрмопорт" на договірній основі у вигляді надання послуг.

З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково.

Змінити постанову господарського суду Запорізької області від 17.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15.11.2006р., позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської МДПІ від 11.04.2006р. № 0000282320/2 в частині визначення ДП "Бердянський морський торговельний порт" податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 90000,00 грн., в тому числі 60000,00 грн. – основний платіж та 30000,00 грн. – штрафні санкції.

В решті позовних вимог в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.