2-а-5227/08/8/0170 Про визнання недійсним рішення щодо застосування штрафних санкцій - 27.04.2009 Прийняття

представник позивача Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Остроушко Микола Миколайович довіреність № б\н від 15.10.08 ;

представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим - Черниш Анна Олексіївна довіреність № 7776\9\10-0 від 22.10.08

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 17.12.08 по справі № 2-а-5227/08/8/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Алупкінське шосе 12, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним рішення

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 17 грудня 2008 року у справі №2а-5227/08/8 позов Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання недійсним рішення, було задоволено.

Рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 11 вересня 2008 року №0010762303 про застосування до Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1758599,40 грн. було визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю постанови суду першої інстанції нормам матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні постанови не врахував особливості реєстратора розрахункових операцій, а саме - що при програмуванні касового апарату неможливо розмежувати програмування фіскального розрахункового чека і фіскального звітного чека, а фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою. Державна податкова інспекція в м. Ялта також вважає, що посилання суду на те, що Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (z0105-01) , має відношення тільки до фіскальних касових чеків, є формальним підходом до розгляду спірного питання.

У судовому засіданні 27 квітня 2009 року представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що постанова суду першої інстанції відповідає чинному законодавству України з оподаткування та прийнята на підставі повного з'ясування фактичних обставин справи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" не передбачає такого складу податкового правопорушення, як невідповідність роздрукованого суб'єктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам Наказу ДПА України "Про затвердженні нормативно правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" (265/95-ВР) № 614 від 01.12.2000р. (z0105-01)

Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" також вказує на те, що відповідно до Книги обліку розрахункових операцій №0112009363р і щомісячних звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій позивача з травня по серпень 2008 року, зданих до ДПІ в м. Ялта, всі суми отриманих коштів були проведені через РРО №00002188 у повному об'ємі, відображені у податковій звітності підприємства і з них сплачені податкові зобов'язання до бюджету.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2008 року Державною податковою інспекцією в м. Ялта проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Дочірнім підприємством "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Під час перевірки було встановлено порушення Дочірнім підприємством "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.3.2. Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року (z0105-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2004 року за №652 (z0652-04) \9251 (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялта було складено акт №000773 від 26.08.2008 року, який в наступному було покладено у основу рішення №0010762303 від 11.09.2008 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1758599,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, зокрема акт перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1758599,40 грн. стало не роздрукування позивачем відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, за період з 28.05.2008 року (Z-звіт №1) по 22.08.2008 року (Z-звіт №46) на суму 351 719,88 грн., у зв’язку з чим до позивача застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, а саме на суму 1758599,40 грн. (351719,88 грн. х 5 = 1758599,40 грн.)

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані висновки Державної податкової інспекції у м. Ялта є помилковими та не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві України.

Відповідно до пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Стаття 1 Закону України №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

В пункту 1 Порядку реєстрації, опломбовування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари та послуги, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 (z0105-01) та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 05.02.2001 року за № 107/5298 (z0107-01) , дається визначення понять Х-звіт та Z-звіт, відповідно до якого Х-звіт - це денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам'яті. Z- звіт - денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Вимоги до форми та змісту розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Положенні, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) від 1 грудня 2000 року №614 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296 (z0105-01) (далі - Положення №614).

Відповідно до пункту 3.1. Положення №614 (z0105-01) фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

В свою чергу, стаття 2 Закону України №265/95-ВР визначає, зокрема, такі терміни:

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містіть дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що чинне законодавство, а саме Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Положення №614 (z0105-01) розрізнює поняття фіскальний звітний чек та фіскальний касовий чек, які не можуть бути тотожними, оскільки за своєю суттю призначені для різних цілей. Так, фіскальний касовий чек є видом розрахункового документу, який застосовується для підтвердження факту продажу товарів чи надання послуги, тоді як фіскальний звітний чек відноситься до документів звітного характеру, завдяки йому дані денного звіту реєстратора розрахункових операцій заносяться до фіскальної пам’яті РРО.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в ході перевірки працівниками контролюючого органу досліджувались саме фіскальні звітні чеки, тобто Z-звіти, які є денними звітами з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО і не є розрахунковими документами.

Під час перевірки розрахункові документи, а саме фіскальні касові чеки не роздруковувались, а були взяті до уваги лише фіскальні звітні чеки, підклеєні до Книги обліку розрахункових операцій за період з 28.05.2008 року (починаючи з Z-звіту №1) по 22.08.2008 року (закінчуючи Z-звітом №46).

У той же час, Положення №614 (z0105-01) встановлює вимоги до форми та змісту розрахункових документів, які підтверджують факт продажу товару чи надання послуги при здійсненні розрахунків і не встановлює вимог до фіскальних звітних документів, а саме фіскальних звітних чеків (Z-звітів).

Таким чином в ході перевірки зроблені невірні висновки про наявність порушень Положення №614 (z0105-01) щодо форми та змісту розрахункових документів, під якими в акті перевірки мались на увазі фіскальні звітні чеки (Z-звіти), які фактично ототожнені з розрахунковими документами, оскільки акт перевірки відповідач не розрізняє понять "касовий чек"та "денний звіт" (-звіт").

Тому судова колегія приходить до висновку, що порушення, зафіксоване в акті перевірки, а саме - видача розрахункових документів (касових чеків) невстановленої форми у період з 28.05.2008 року (Z-звіт №1) по 22.08.2008 року (Z-звіт №46), а саме при розрахунках за послуги, які надаються ДП "Санаторій "Курпати"із відсутніми в касових чеках даними про індивідуальний податковий номер платника ПДВ або код ЄДРПОУ, що позбавляє їх статусу розрахункових документів, є помилковим висновком і тому застосування відповідальності у вигляді фінансових санкцій за не роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій у період з 28.05.2008 року (Z-звіт №1) по 22.08.2008 року (Z-звіт №46) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, оскаржуваним рішенням на суму 1758599,40 грн. є неспроможним та необґрунтованим.

За таких обставин справи, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 11 вересня 2008 року № 0010762303 визнаються судовою колегією правильними.

Крім того, судова колегія зазначає, що як слідує з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, отримана позивачем за період з 28.05.2008 року по 22.08.2008 року готівка у сумі 351719,88 грн. була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідними фіскальними денними Z-звітами, після чого була оприбуткована до каси підприємства. В подальшому готівка на суму 351719,88 грн. передана до банку, що підтверджується квитанціями банку про внесення готівки.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем виконується звіт на РРО, який до 15 числа кожного місяця надається позивачем до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, в тому числі і звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з травня по серпень 2008 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, розрахункові операції за період з 28.05.2008 року по 22.08.2008 року у сумі 351719,88 грн. виконані та занесені до фіскальної пам'яті РРО, готівка оприбуткована та здана до банку, на адресу відповідача направлені відповідні звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того, судовою колегією встановлено, що оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким встановлено штраф у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Проте, цей Закон (265/95-ВР) не передбачає застосування до господарюючого суб’єкта штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 (z0105-01) року.

У зв’язку з цим, судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що невідповідність роздрукованих позивачем фіскальних касових чеків у зв’язку з відсутністю певних окремих реквізитів, є підставою для застосування штрафних санкцій за оспорюваним податковим рішенням, оскільки статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачає такий склад податкового правопорушення як невідповідність роздрукованого суб’єктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам вищезгаданого Положення та не містить відсилочної норми з цього приводу.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про неправомірність рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 11.09.2008 року № 0010762303 повністю знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляду справи.

В силу статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2–а–5227/08/8 від 17.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.