Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (далі - Республіканський комітету з охорони культурної спадщини) про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою Республіканського комітету з охорони культурної спадщини на ухвалу апеляційного суду від 21 вересня 2006 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 у Центральному районному суді м. Сімферополя пред'явив позов до Республіканського комітету по охороні культурної спадщини про визнання дій неправомірними.

Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо складання висновку від 31 січня 2006 року № 483 про неможливість відведення йому земельної ділянки площею 0,06 га. у м. Алупка, Автономної Республіки Крим по вул. Леніна, (район будинку № 35) та зобов'язати відповідача видати позитивний висновок для подальшого відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за вказаною адресою.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено.

Визнано неправомірними дії Республіканського комітету з охорони культурної спадщини щодо відмови у відводі ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Алупка Автономної Республіки Крим по вул. Леніна (район будинку № 35) площею 0,06 га.

Зобов'язано Республіканський комітет з охорони культурної спадщини видати ОСОБА_1 висновок про можливість відведення земельної ділянки за вказаною адресою.

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини не погодився з судовим рішенням у справі та подав заяву про апеляційне оскарження судового рішення та апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2006 року представнику Республіканського комітету з охорони культурної спадщини відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини залишено без розгляду з підстав, передбачених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

У поданій касаційній скарзі представник Республіканського комітету з охорони культурної спадщини просить постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу скасувати та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Вважає, що рішення апеляційного суду постановлене з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу представника Республіканського комітету з охорони культурної спадщини без розгляду, виходив з того, що відповідачем не доведено поважність причин, що перешкоджали йому оскаржити в апеляційному порядку у встановлений процесуальним законом строк постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає вимогам чинного процесуального законодавства і ґрунтується на повно з'ясованих обставинах.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої, шостої статті 186 КАС України заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Як видно з матеріалів справи, постанова судом першої інстанції проголошена 18 квітня 2006 року, заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга представником Республіканського комітету з охорони культурної спадщини подані відповідно 27 квітня 2006 року та 18 травня 2006 року.

Тобто апеляційна скарга подана з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку, оскільки останнім днем для подання апеляційної скарги слід рахувати 17 травня 2006 року.

Не є переконливим посилання представника Республіканського комітету з охорони культурної спадщини на поважність причин пропуску строку, оскільки постанова суду була проголошена у присутності представника комітету, а отже про прийняте судом рішення йому було відомо.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення представника Республіканського комітету з охорони культурної спадщини до суду за видачею копії постанови Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.