Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області (далі - УМВСУ у Закарпатській області), Рахівського районного відділу (далі -РВ) УМВС у Закарпатській області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргоюОСОБА_1на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2006 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УМВСУ у Закарпатській області, Рахівського РВ УМВС у Закарпатській області про визнання дій працівників міліції неправомірними.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 лютого 2006 року під час керування належним йому автомобілем у м. Рахові Закарпатської області він був безпричинно зупинений працівниками відділу ДАІ Рахівського РВ УМВС у Закарпатській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зокрема, у зв'язку з перевищенням швидкості руху автомобіля. У подальшому працівники міліції, як він вважає, поводили себе некоректно та діяли з перевищенням своїх службових повноважень.

Просив визнати неправомірними дії працівників Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 таОСОБА_3.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду Закарпатсько області від 18 жовтня 2006 року, в задоволенні позовних вимогОСОБА_1відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення у справі судами прийняті з порушенням норм матеріального права, просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У даній справі суди попередніх інстанцій встановили, що працівники міліції ОСОБА_2 таОСОБА_3 під час подій, на які вказує ОСОБА_1, перебували при виконанні службових обов'язків та забезпечували дотримання водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Автомобіль, яким керував ОСОБА_1, був зупинений працівниками міліції у зв'язку з порушенням останнім Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , яке пов'язане з перевищенням дозволеної швидкості руху.

Неправомірна поведінка працівників міліції та перевищення ними службових повноважень не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, яким суди надали правильну правову оцінку.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Доводи, викладені в касаційній скарзіОСОБА_1не містять у собі обґрунтованих посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатсько області від 18 жовтня 2006 року у справі за позовомОСОБА_1до управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, Рахівського РВ УМВС у Закарпатській області про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.