Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року

та постанову Господарського суду Сумської області від 10.10.2006 року

по справі № АС4/448-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліман" ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліман" ЛТД звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми, (з врахуванням уточнень) про визнання протиправними дій ДПІ в м. Суми по проведенню документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Ліман" ЛТД за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000042303/0/1398 від 16.01.2006р., №0000052303/0/1399 від 16.01.2006р., №0000042303/2/1398 від травня 2006 року, №0000042303/3/1398 від 07.07.2006 року, №0000052303/3/1399 від 07.07.2006 року.

Постановою Господарського суду Сумської області від 10.10.2006 року у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ в м. Суми про проведення документальної перевірки ТОВ "Ліман" ЛТД з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р., визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 16.01.2006р. №0000042303/0/1398, від травня 2006р. №0000042303/2/1398, від 7.07.2006р. №0000042303/3/1398. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р. постанову Господарського суду Сумської області від 10.10.2006р. по адміністративній справі №АС-4/448-06 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000052303/0/1399 від 16.01.2006р., №0000052303/3/1399 від 07.06.2006р. про визначення суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1909,92 грн. скасовано та в цій частині прийнято нову ухвалу про задоволення позовних вимог ТОВ "Ліман" ЛТД. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивами для нового рішення суду апеляційної інстанції став факт визнання місцевим господарським судом позапланової перевірки позивача такою, що проведена без законних підстав, тому відповідач не мав права приймати спірне податкове повідомлення рішення про визначення суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1909,92 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у м. Суми звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Ліман" ЛТД за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. Державною податковою інспекцією в м. Суми складено акт від 29.12.2005р. №2157/233/21122180/157, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення від 16.01.2006р. №0000042303/0/1398 та №0000052303/0/1399 про донарахування 143686,47 грн. зобов'язань зі сплати податку на прибуток (в т.ч. 96545,38 грн. основного платежу, 47141,09 грн. фінансових санкцій) та 1909,92 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість.

В процесі апеляційного узгодження податкового зобов'язання позивача по цим податковим повідомленням-рішенням податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від травня 2006 р. №0000042303/2/1398, яким збільшена сума зобов'язань позивача і визначена в розмірі 162545,38 грн. податку на прибуток, 138425,59 грн. штрафних санкцій по цьому податку, 1909,92 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість.

В подальшому, після розгляду скарги позивача в ДПА України йому направлено ще два повідомлення-рішення від 07.07.2006р. №0000042303/2/1398 та №0000052303/3/1399, в яких визначено ті ж самі суми донарахованих зобов'язань.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено валовий доход за I квартал 2004 р. на суму 1072557,50 грн. в зв'язку з тим, що не включено до складу валового доходу суму фінансової позики, яка залишилася не повернутою станом на 1 січня 2004р., отриманої від фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток, чим порушено п. п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94).

Визнаючи безпідставним донарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на прибуток суд першої інстанції робить висновок, а суд апеляційної інстанції, відповідно, погоджується з ним, що позивач має збитки і зменшення валових витрат тягне за собою зменшення суми збитків, не встановлюючи при цьому відповідні обставини, причинно-наслідковий зв'язок та їх фактичну суму.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо наявності фактів відхилень валових витрат позивача, про що зазначено в акті перевірки, як результат віднесення до валових витрат не підтверджених відповідними первинними бухгалтерськими документами. Так, для достовірного встановлення зазначених обставин необхідно надання обґрунтованого висновку з посиланням на відповідні первинні документи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що для всебічного аналізу вищевикладених питань необхідно володіти спеціальними знаннями. Однак, суди не вирішили питання про надання відповідного висновку спеціаліста та проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та виносячи у справі ухвалу про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що згідно частини 2 ст. 205 КАС України процесуальний документ, яким суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги змінює постанову суду першої інстанції або задовольняє чи не задовольняє позовні вимоги, є постанова.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та постанову Господарського суду Сумської області від 10.10.2006 року по справі № АС4/448-06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .