Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (далі - УПФУ в Новопсковському районі Луганської області) про визнання недійсним рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 14 березня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2003 року,

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ в Новопсковському районі про скасування рішення відповідача від 26 листопада 2002 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що вона зверталась до УПФУ в Новопсковському районі Луганської області з заявою призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 26 листопада 2002 року відповідач виніс рішення, яким відмовив їй в призначенні пільгової пенсії, оскільки в трудовій книжці заявника відсутні необхідні записи щодо особливих умов та характеру роботи, що дають право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Вважає, що прийняте відповідачем рішення порушує її законні права на призначення пільгової пенсії.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 14 березня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2003 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі УПФ України в Новопсковському районі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неправомірно відмовив в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивачка має таке право.

Висновки судів першої та другої інстанцій відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з тим, що позивачка не довела, що працювала з 1976 по 1988 роки електрозварювальником. Однак судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 1976 по 1980 роки працювала на цій посаді в колгоспі імені Ілліча, з 1981 по 1988 роки в колгоспі імені Шевченка.

Зазначеним обставинам суди першої та другої інстанцій дали правильну правову оцінку.

З пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що жінки, які досягли 50 років і при стажі не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах з шкідливими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію за віком.

Відповідно до списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМ від 11 березня 1994 року "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (162-94-п) , до таких професій відноситься професія електрозварника ручного зварювання.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка досягла 50 річного віку, має стаж не менше 20 років, з них не менше 10 років на посаді електрозварника ручного зварювання, тому й правильним є висновки цих судів щодо наявності у позивачки права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин оскаржувані рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 14 березня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2003 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.