2-а-2/09/0115 Про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій - 27.04.2009 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Забара Г.Я.) від 30.01.09 у справі № 2-а-2/09

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації (вул. Советська, 3, смт.Первомайське, Первомайський район, Автономна Республіка Крим, 96300)

Управління Державного казначейства у Первомайському районі Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул.Леніна, 63, смт.Первомайське, АР Крим, 96300)

Фінансового управління Первомайської районної державної адміністрації АР Крим (вул.Радянська, 8, смт.Первомайське, 96300)

про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової допомоги у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком за 2006-2008 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом війни 2 групи, і відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком. Проте, фактично така виплата проведена не в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 9382грн.

Постановою Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій задоволені частково, бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги визнана протиправною, з Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації стягнута недоплачена грошова допомога, як інваліду війни 2 групи з 2006-2008 роки у розмірі 8910грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації направило на адресу суду апеляційну скаргу, якої просить скасувати постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2009 року та прийняти нову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, вважає, що обставини справи не доведені у судовому засіданні. Заявник апеляційної скарги зазначає у ній, що Управління є головним розпорядником коштів, які їм виділяються, однак лише за наявністю відповідного бюджетного призначення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації.

Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2009р. розгляд справи призначений на 27 квітня 2009 рік, 12.25 годин.

Сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справі повідомлені належним чином, позивач направив на адресу суду заперечення проти апеляційної скарги, просить оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк.с.6).

Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХII інваліди війни 2 групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Згідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача у своїх запереченнях на позов та у судовому засіданні наполягав на тому, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду (арк.с.16-17).

З таких підстав судова колегія вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення ч.2 ст. 99 КАС України щодо можливості вирішення спору за період 2006 року, оскільки, як вже наголошувалося вище, відповідно до ч.4 ст. 17-1 Закону України № 3551-ХII позивач мав право звернутися до відповідача за грошовою допомогою та отримати її до 30 вересня відповідного року, у якому здійснювалася ії виплата.

Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення свого права лише 22.07.2008р. з листу відповідача не може вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки усі правовідносини з питань обчислення та здійснення соціальних виплат регулюються виключно нормами законодавства, отже є загальновідомими обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році позивачу сплачена відповідачем разова грошова допомога в сумі 360грн., у 2008 році –400грн., тобто у розмірах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки".

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Частиною 3 статі 22 Конституції України (254к/96-ВР) також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007 (v0a6p710-07) , у позивача, на підставі частини 3 ст. 152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст. 13 Закону України № 3551-ХII.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги, у зв’язку з чим недоплачена ОСОБА_1. щорічна грошова допомога як інваліду війни за 2007 рік підлягає стягненню, оскільки право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" (1058-15) на 2007 рік встановлено мінімальну пенсію за віком у розмірі 406грн. Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік", для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток, тому, судом на користь позивача за 2007 рік підлягає стягненню 2920грн.48коп. (410грн.06коп. х 8 = 3280грн.48коп. –360грн. = 2920грн.48коп.). Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину п'яту статті 13 Закону України № 3551-ХII викладено у наступній редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

22.05.2008р. Рішенням Конституційного Суду України від N 10-рп/2008 (v010p710-08) , зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Отже, у позивача у 2008 році також виникло право на отримання разової допомоги до 5 травня у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком з наступного розрахунку 482грн. х 8 = 3856грн. –400грн. = 3456грн.

Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" (3477-15) суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.

Враховуючи наведене, судова колегія не може погодитися з доводами заявника апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції рішення Європейського суду, оскільки його висновки не суперечать фактичним обставинам справи.

Разом з тим, судова колегія доходить висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання незаконною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення, судом першої інстанції не доведені обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах п.1ч.1ст. 201 КАС України, шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконними дій відповідача та стягнення грошової допомоги за 2006 рік.

Відшкодування судового збору відповідно підлягає зменшенню до 63грн.48коп.

Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації –задовольнити частково.

2. Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Забара Г.Я.) від 30.01.09 у справі № 2-а-2/09 –змінити.

Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції: "Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошову допомогу до "5 травня", як інваліду війни 2 групи за 2007-2008 роки у розмірі 6376грн.48коп.