Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника відповідача-1 Чернеги І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 по справі № 26/75а

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

до Державної податкової адміністрації у Донецькій області

про визнання дій ДПІ з перевищенням повноважень та скасування рішень ДПІ в частині застосування фінансових санкцій

Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про скасування рішення ДПІ від 10.03.2006 № 000082343/0, яким застосовані фінансові санкції у сумі 2005,10 грн.

В частині позовних вимог про визнання дій ДПІ з перевищенням повноважень та скасування рішень ДПІ від 10.03.2006 № 000082343/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 5,10 грн. та № 0000202343/1 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 25 грн. - провадження закрито.

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 по справі № 26/75а - позов задоволено.

Постанова суду мотивовано тим, що податковим органом не враховані приписи ст. 3, ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що зумовило скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2006 № 000082343/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 2000 грн. Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.

При цьому судами встановлено наступне: за результатами перевірки господарських об'єктів позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку складено акт перевірки від 01.03.2006 № 05620047/2343 (003001), на підставі якого ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2006 № 0000082343/0 у сумі 2005,10 грн., із яких сума в розмірі 2000 грн. застосована на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а фінансова санкція у сумі 5,10 грн. - у відповідності зі ст. 22 зазначеного Закону. Рішення ДПІ було оскаржено в адміністративному порядку та прийнято рішення ДПА у Донецькій області від 13.04.2006 № 0000082343/1, яким позивачу застосовано фінансові санкції у розмірі 25 грн.

Відповідно посилаючись на ч. 1 ст. 15, ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", абз. 1 п. 9 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено безпідставне застосування штрафної санкції в розмірі 2000 грн., оскільки працівники ДПІ замовили в кафе проведення банкету, стажер офіціанта прийняла від працівників ДПІ кошти у сумі 400 грн. у якості застави.

Однак дана операція не була проведена через РРО, розрахунковий документ не був виданий, так як з показань свідків вбачається, що сума на яку замовили банкет складала приблизно 700 грн., тобто значно більше ніж було передано у залог.

При цьому після початку перевірки кошти у сумі 400 грн. були повернуті працівникам ДПІ. Зазначене підтверджується показаннями свідків та рахунком від 01.03.2006 № 52.

Враховуючи наведене суди встановили, що послугу з приготування банкету надано не було, і на підставі вищенаведеного скасували рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2006 № 0000082343/0.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 по справі № 26/75 а, відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, оскільки на думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на те, що перевірка порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) магазин та кафе "Шатл", що належать ПП ОСОБА_1 була запланована на березень 2006 року згідно з планом - графіком ДПІ, (копія плану - графіка знаходиться в матеріалах справи) про що зроблено запис у журналі реєстрації перевірок контролюючих органів, скаржник також зазначив фактичні обставини про те, що перевіркою було встановлено та відображено у акті перевірки проведення розрахункової операції за послугу замовлення банкету, де стажером кафе було взято передплату у сумі 400 грн., розрахункова операція не проводилася через РРО, розрахунковий документ не видавався. При перерахунку коштів на місцях, проведення розрахунків в магазині суми склали 209,46 грн. та 310,37 грн.. що підтверджено переписом готівкових коштів власноручно продавців. Згідно денних звітів по РРО суми склали 204,45 грн. та 309,36 грн. відповідно. Таким чином скаржник наголошує на тому, що перевіркою були встановлені порушення ст. 3 п. 1, 2, 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Державна податкова адміністрація у Донецькій області приєдналась до касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, підтримавши позицію ДПІ про те, що перевіркою було встановлено та відображено у акті перевірки проведення розрахункової операції за послугу замовлення банкету, де стажером кафе було взято передплату у сумі 400 грн., розрахункова операція не проводилася через РРО, розрахунковий документ не видавався. Крім того ДПА вважає, що судами не було проведено аналізу змісту Акту перевірки як належного та допустимого доказу.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (зі змінами) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Пунктом 9 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції Закону України від 12.01.2005 № 2322 визначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Тобто обґрунтування судами свого висновку тим, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) вважаються позаплановими перевірками (а не будь-якими іншими), яка згідно вимог абз. 4 цього пункту здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом є правомочним.

Перевіряючи обґрунтування касаційної скарги тим, що перевірка була запланована на березень 2006 року згідно з планом - графіком ДПІ, і копія плану - графіка знаходиться в матеріалах справи, суд касаційної інстанції звертає увагу на безпідставність такого обґрунтування, оскільки не відповідає дійсності, так як в матеріалах справи такий доказ відсутній.

Таким чином необхідно погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи ч. 1 ст. 15, ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", абз. 1 п. 9 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено безпідставне застосування штрафної санкції в розмірі 2000 грн.

При цьому щодо фактичних обставин справи, встановлених судом необхідно зазначити, що дійсно дана операція (замовлення працівники ДПІ проведення банкету із прийняттям стажером офіціанта коштів у сумі 400 грн. у якості застави) не була проведена через РРО та розрахунковий документ не був виданий, так як з показань свідків вбачається, що сума на яку замовили банкет складала приблизно 700 грн., тобто значно більше ніж було передано у залог. При цьому після початку перевірки кошти у сумі 400 грн. були повернуті працівникам ДПІ. Зазначене підтверджується показаннями свідків та рахунком від 01.03.2006 № 52.

В силу до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Також враховуючи зазначену вище норму Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , необхідно звернути також увагу скаржника на те, що відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд обґрунтовує своє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В силу п. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що послугу з приготування банкету надано не було, і на підставі вищенаведеного скасували рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2006 № 0000082343/0.

Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 по справі № 26/75 а скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 22.06.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 по справі № 26/75 а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.