Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі № 8А/8-37

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочні дари"

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочні дари" подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Чортківської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 20.12.2005р. № 0000452303/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість зі сплати 40 842 грн. 44 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі № 8А/8-37 позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач закуповував молоко у особистих селянських господарствах та здійснював виплату коштів безпосередньо зі своєї каси; перерахування сум дотацій з окремого рахунку переробного підприємства здійснюється на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників, крім тих, що ведуть особисте селянське господарство; позивач реалізовував продукцію, виготовлену не з власної сировини; відповідачем не встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов’язань платника податку, заявлених в податкових деклараціях, а тому застосування штрафних санкцій необґрунтоване.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", п. п. 5., 7. Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін, як таких, що прийняті відповідно законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 09.12.2005р. № 66/23/31273884 про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.01.2004р. по 30.05.2005 року в якому зазначено, зокрема, про неперерахування позивачем на окремий дотаційний рахунок ПДВ в сумі 40842 грн. 44 коп.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 11.21. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції за період здійснення перевірки) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі; порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу п. 5. Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999р. (805-99-п) слідує, що переробні підприємства перераховують суми податку на додану вартість, нараховані на обсяги реалізованої такими підприємствами готової продукції (молока та молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів) на відкриті для них в обслуговуючих установах банків окремі рахунки у міру фактичного надходження цих коштів. З цих рахунків в подальшому здійснюється перерахування переробними підприємствами сум дотацій для сільськогосподарських виробників – на їхні окремі рахунки, а для тих, які ведуть особисте селянське господарство – безпосередньо з кас переробних підприємств з попереднім зарахуванням коштів на окремий рахунок останніх.

Згідно п. 7. вказаного Порядку переробні підприємства щомісяця складають розрахунок нарахування сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продаж переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м’яса в живій вазі і надходження на окремий рахунок сум податку на додану вартість; на підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко та м’ясо в живій вазі за звітний період; не перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням.

Таким чином, використанням сум дотацій не за цільовим призначенням буде вважатись лише неперерахування переробними підприємствами цих дотацій на окремі рахунки саме сільськогосподарських підприємств, тоді як неперерахування переробними підприємствами таких сум зі свого поточного рахунку на окремий дотаційний рахунок не може бути визначене як використання їх не за цільовим призначенням.

Крім того, в абзаці 9 пункту 15 зазначеного вище Порядку вказана відповідальність за нецільове використання коштів лише сільськогосподарськими підприємствами, а відповідальність переробних підприємств за таке використання законодавством, яке регулює зазначені специфічні відносини, взагалі не передбачена.

Згідно п. п. 1.2), 1.5) ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки суми податку на додану вартість в якості дотацій перераховуються переробними підприємствами сільськогосподарським виробникам на їхні спеціальні рахунки, а не до бюджету чи державного цільового фонду, тобто не є податковими зобов’язаннями в розумінні вказаного Закону.

За даних обставин, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі № 8А/8-37 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.