Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року

та постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року

по справі № 15/208-06-5605А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі – відповідач / скаржник), про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000012301/3, № 0000062301/3, № 0000422301/2 від 09.06.2006р.

Постановою Господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення.

Судові рішення вмотивовані правомірністю дій позивача, оскільки надані ним контрагентам (нерезидентам) за договорами послуги являються супутніми експорту товарів і оподатковуються ПДВ за ставкою 0%, що спростовує твердження відповідача про завищення ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" бюджетного відшкодування по ПДВ за липень-жовтень 2005р. та про заниження податкового зобов'язання по ПДВ.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2006р. № 0000012301/3 позивачу зменшене на 1 174 940 грн. бюджетне відшкодування з ПДВ, в т. ч. заявлене в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з липня по жовтень 2005р. з підстав порушення позивачем п.6.1, п.п.6.2.1 п. 6.2, п.6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2006р. № 0000062301/3 платнику податку за порушення п.п.6.2, 6.5 ст.6 Закону № 168/97 визначена сума податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 4 515 272 грн., в т. ч. 1 229 016 грн. штрафних санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2006р. № 0000422301/2 підприємству додатково нараховані штрафні санкції по ПДВ у розмірі 264 966 грн.

Мотивом для звернення до суду за захистом порушеного права позивач вбачає неоднакове розуміння ним та податковим органом норм п.6.2 ст.6 Закону України "Про ПДВ", необхідність застосування 0% ставки до бази оподаткування при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг.

Так, на виконання договорів з нерезидентами № UML-49-2 від 19.12.2002р. про перевалку та послуги по транспортно-експедиторському обслуговуванню, № UML-310303 від 31.03.2003р. про перевалку, зберігання та експедирування зернових вантажів, № UML-76-2 від 15.04.2003р. про транспортно-експедиторське обслуговування, № UML-0709 від 09.07.2004р. про транспортно-експедиторське обслуговування, № UML-241 від 08.08.2005р., № 129 від 01.09.2005р. про перевантаження (вивантаження з залізничних вагонів, накопичення судової партії на складах, навантаження на судно) позивачем були виконані (надані) роботи (послуги) по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснене транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів, які експортувалися за межі митної території України.

За виконані послуги позивач виставив контрагентам для здійснення оплати вартості наданих послуг (робіт) інвойси та склав Відомість по накопиченню судової партії при навантаженні на судна з зазначенням в них ПДВ за ставкою 0%.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що надані позивачем договори, інвойси, довідки, коносаменти, розрахунки митної вартості, ВМД, акти здачі – приймання робіт свідчать, що витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню включаються в митну вартість товарів, а послуги, які надав позивач (підприємство) контрагентам (нерезидентам) за вказаними договорами, є послугами, супутніми експорту товарів в розумінні п. 1.14 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", які оподатковуються ПДВ за ставкою 0%.

Зазначене, на думку судів, спростовує твердження відповідача, наведені в акті перевірки, оскільки не свідчить про завищення позивачем бюджетного відшкодування по ПДВ, а також про заниження позивачем податкового зобов'язання з цього податку.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що для достовірного встановлення включення вартості наданих позивачем послуг до митної вартості товару, що експортується, відповідність цих сум первинним документам, додаткам до ВМД, контрактам та враховуючи великий об'єм послуг, необхідні спеціальні знання. Суди не взяли до уваги зазначене та ними не вирішувалось питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд приймаючи постанову, а суд апеляційної інстанції підтримавши її припустились помилки, визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №00000123301/3 від 09.06.2006р., в той час, як справжній номер спірного повідомлення-рішення №0000012301/3.

Беручи до уваги викладені обставини, що свідчать про неповноту судового розгляду, яка призвела до прийняття незаконних судових рішень, останні відповідно до ст. 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушення норм процесуального права було допущено обома судовими інстанціями.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року та постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року по справі № 15/208-06-5605А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .